– Цей пам'ятник Леніну виготовлений у середині 1930‑х. Саме тоді почали робити монументи "вождя" по пояс. 1941 року німці збиралися його переплавити. Про це дізналися партизани, які базувалися на Губській дачі в Моринських лісах на Звенигородщині. Напали на конвой і відбили. Повезли до себе в ліс, – розповідає 49-річний Олег Бойко, директор військового музею в селі Шампань Звенигородського району на Черкащині.
Пам'ятник важить майже 100 кг. Заввишки півтора метра. Виготовлений із бакелітової пластмаси – одного з перших штучних матеріалів. Його використовують як ізолятор в електроприладах, для виготовлення зброї та ущільнювачів у двигунах.
– Серед партизанів було двоє солдатів, які вийшли з оточення в лісовому масиві Зелена Брама Новоархангельського району на Кіровоградщині в серпні 1941-го, – продовжує. – Вони запропонували закопати скульптуру в лісі, щоб знову не потрапила до німців. Після повернення радянської влади – відкопати. Партизани не підтримали ідею.
Монумент возили на підводі протягом двох з половиною років – до січня 1944-го. З приходом на Черкащину Червоної армії всіх партизанів перевіряли працівники НКВС.
– Хтось похвалився, що їхній загін зберіг пам'ятник Леніну і не погодився на пропозицію двох солдатів закопати його. Тих розшукали, арештували і повезли в тюрму села Вільшана Городищенського району. Там розстріляли.
Монумент до 1992 року стояв у вестибюлі будинку культури села Моринці.
– Я довго шукав його сліди. Якось дізнався, що скульптуру бачили біля кафе під Уманню. Власники погодилися віддати, лише коли дізналися, що для музею. Знайомі хлопці-афганці допомогли перевезти на причепі, – каже Олег Леонідович. – Пропозиції продати навіть не обговорюю. Музей розширюємо. Влаштуємо експозиції часів Трипілля, козацької Січі, Другої світової війни, Української повстанської армії, ГУЛАГу, війни в Афганістані й АТО. Зробимо й партизанську базу. Бюст Леніна знову стоятиме на возі.
1 
1
Коментарі