"Востаннє мені довелося бачити Сару Бернар у ролі Гофолії, – писав французький письменник Жан Кокто у книжці "Портрети-спогади". – Акторку викотили на сцену у візку негри. Дійшовши до рядка: "Аби заповнити років утрату непоправну", вона здійняла і притиснула до грудей руки в перснях і вклонилася, відносячи цей вірш до себе і вибачаючись перед публікою за те, що все ще з'являється перед нею. Зал схопився, загуркотів".
Актриса востаннє з'явилась на сцені 30 листопада 1922-го. Її винесли на ношах, вона грала Аталію з однойменної п'єси Расіна. Сарі Бернар було 78 років. До смерті залишалося чотири місяці.
Вона часто бралася за чоловічі ролі. Наприклад, першою серед жінок зіграла Гамлета. А 56-річною виконала роль сина Наполеона, якому за текстом було 20. Тогочасні театральні актриси боялися зніматися в кіно. Бернар знялася в семи стрічках. Від неї пішла манера французьких кіношниць сильно фарбувати вуха, щоб відтінити блідість обличчя. Гримувала й кінчики пальців.
Народила сина від нідерландського принца Анрі. У неї був закоханий психіатр Зиґмунд Фройд, королі й імператори. Автор багатьох п'єс, у яких вона грала, Віктор Гюґо писав: "Мадам! Ви були чарівні у своїй величі. Ви схвилювали мене, старого бійця, до такої міри, що в одному місці, коли розчулені й зачаровані глядачі Вам аплодували, я заплакав. Дякую Вам за ці сльози, які вилилися з моїх грудей, і схиляюся перед Вами". 66-річною Сара Бернар познайомилася з майже вдвічі молодшим американським актором Лу Теллеґеном. Їх роман тривав чотири роки. Пізніше Теллеґен назвав цей час найкращим у своєму житті.
Сара Бернар малювала, ліпила, писала книжки. У її спальні валялися скелети, у вітальні з-поміж розкиданих подушок тинялися пума, лев і крокодил. Снідала шампанським із гусячим паштетом. Ролі розучувала в труні, яку підлітком випросила у матері: лікарі вважали, що хвора на сухоти дівчина довго не проживе. Боялася висоти, але піднялася на повітряній кулі на 2300 м.
1905 року під час гастролей у Ріо-де-Жанейро ушкодила коліно. За 10 років біль став такий гострий, що заявила лікарям:
– Або ампутуйте ногу, або я прострелю її.
Сім років грала на сцені без ноги. Розпорядилася, щоб її поховали у тій самій труні. Сама вибрала молодих і вродливих акторів, які мали її нести.
24 листопада 1874-го американець 61-річний Джозеф Ґлідден (на фото) отримав патент на колючий дріт. На створення його надихнули жінчині шпильки для волосся. Уряд США тоді активно заохочував розвиток скотарства на незаселених землях. Дерева для будівництва огорож не вистачало. А колючий дріт Ґліддена був дешевий і ефективний. Його почали виробляти тисячами тонн. Винахідник став мільйонером, прожив до 93 років. Через "колючку" відпала потреба в ковбоях – традиційних погоничах худоби.
26 листопада 1890 року у грузинському місті Боржомі відкрився перший завод із розливу мінеральної води. Її наливали вручну в пляшки, виготовлені з темно-зеленого скла. У радянські роки щодня продавали по півмільйона пляшок "Боржомі". Ця вода була перше, що попросив космонавт Юрій Гагарін, приземлившись після польоту в космос. "Боржомі" стоїть на столах у героїв фантастичного фільму Андрія Тарковськово "Соляріс".
30 листопада 1979-го вийшов альбом The Wall – "Стіна" – британського рок-гурту Pink Floyd. Ідея збірки виникла у басиста Роджера Волтерса після світового турне. На одному з концертів він плюнув у обличчя якомусь фанатові. Після того музиканта довго гризло сумління. Усі пісні написані від імені рок-зірки Пінка. Він оповідає про свої внутрішні переживання: втрату батька, похмурі шкільні роки, невірність дружини. Кожна емоція стає ще одним "каменем" у стіні, яка відокремлює героя від решти світу. Продали понад 11,5 млн копій платівки.
"Єрусалим – це пуп землі, надзвичайно плодоносний край, другий рай. Його прославив Визволитель роду людського своїм приходом, прикрасив своїми діяннями, освятив стражданням, спокутував смертю, увічнив похованням. І цей-от царствений град, розташований посередині землі, нині перебуває в полоні у своїх ворогів і знищується народами, які не відають Бога. Він прагне до звільнення і жадає визволення, він не припиняє молитися про те, щоб ви прийшли йому на порятунок. Підмоги цієї він вимагає особливо від вас, бо перед іншими сущими народами ви удостоєні Богом чудовою силою зброї", –
заявив Папа Римський Урбан ІІ під час Собору у французькому місті Клермон 28 листопада 1095 року. Його виступ присутні духівники, дворяни та лицарі зустріли вигуками "Так хоче Бог!" Улітку наступного року розпочався перший хрестовий похід – з метою звільнити Єрусалим від мусульман
25 000 приблизно стільки разів показали на сцені п'єсу англійської письменниці Агати Крісті (1890–1976) "Мишоловка". Прем'єра відбулася в лондонському театрі Ambassador 25 листопада 1952 року. Наприкінці кожного спектаклю глядачів просять не розповідати нікому розв'язку сюжету
5 
35413
Коментарі