"Відповідальні за цю жахливу катастрофу хитрі тутсі. Настав день, коли ми почнемо знищувати цих тарганів на землі Руанди", – виступає 7 квітня 1994 року політичний оглядач Анані Нкурунзіза в ефірі радіостанції Libres Des Mille Collines. Це найпопулярніша хвиля Руанди – в Центральній Африці.
Територію країни населяють племена тутсі й хуту. Вони дещо відрізняються зовні. У тутсі прямі носи і світліша шкіра. Більшість керівних посад у Руанді займають представники цього племені. Тому хуту постійно критикують і невдоволені життям. Звинувачують уряд у поганому розвитку економіки та поширенні хвороб. У їхньому середовищі з'являються молодіжні бойові групи. Вони озброюються і створюють військові тренувальні бази.
За день до виступу Нкурунзіза біля столиці Кігалі з переносного зенітного ракетного комплексу збивають літак Dassault Falcon 50. На його борту перебувають президент Руанди 57-річний Жувеналь Габ'ярімана та президент сусідньої Бурунді 39-річний Сіпріан Нтаріамір. Повертаються з Танзанії, де брали участь у міжнародній конференції. Вони разом із десятком високопоставлених чиновників та екіпажем гинуть.
Владу в країні перебирають військові. Вбивають прем'єр-міністра й охорону з бельгійських солдатів. Європейці та американці евакуюють своїх громадян і не втручаються в конфлікт. Миротворці ООН зброю застосовують лише для самооборони. Представник хуту полковник Багосору віддає наказ армії заходити в міста і вбивати всіх тутсі. Не шкодувати ні жінок, ні людей похилого віку, ні дітей.
Усім охочим на вулицях роздають мачете. Солдати на дорогах зупиняють автомобілі й перевіряють документи. У них вказана приналежність до народності. Тутсі вбивають на місці. Трупи скидають на узбіччя та в річки.
Більшість людей гинуть від рук знайомих і сусідів. Місцева влада по радіо постійно закликає хуту братися за зброю. Якщо хтось відмовляється, солдати з ними теж розправляються. "Убивай тутсі, або вб'ють тебе", – повторюють вони.
"Я була на ринку, коли прибіг захеканий сусід. Сказав, що я не повинна повертатися додому. Всіх убили, а будинок спалили, – згадує представниця хуту зі столиці. – Разом із багатотисячним натовпом біженців я побігла до церкви. Але священик закрив перед нами двері. Мене впіймали і ґвалтували тиждень у підвалі".
Сховатися в католицькому храмі розраховують і 1,5 тис. тутсі в місті Ньянга. Повстанці та священик бульдозерами руйнують заповнену людьми церкву. Добивають мачете і гвинтівками тих, хто вижив.
"Дивно, але по всьому світу були такі ж люди, як я, що сиділи у своїх кабінетах і не усвідомлювали ні глибини, ні швидкості, з якою Руанду захлеснув цей неймовірний жах", – казав тодішній президент США Білл Клінтон.
Загони тутсі об'єднуються в Руандійський патріотичний фронт і розміщуються вздовж кордону з Танзанією. Звідти починають захоплювати решту території. Хуту зайняті розправами і на початок атаки не зважають. У другій половині червня тутсі підійшли до столиці, а 4 липня захопили її. Уряд хуту втік на північ країни – і вбивства припинилися.
За півтора місяця активної фази геноциду знищили від мільйона жителів країни. До 2015-го при ООН діяв міжнародний трибунал щодо геноциду в Руанді. Організаторів засудили довічно. У вбивствах тутсі звинуватили понад 120 тис. осіб. Суди над ними тривають досі. Щоб уникнути повторення конфліктів, уряд скасував графу "національність" у документах.
"Вважаю себе найкращим із-поміж німців і хотів ліпшої долі для свого народу. Раніше я і мріяти не міг, що наш рух стане таким потужним і охопить усю Німеччину, подібно до повені. Можете тисячу разів вважати нас винними, але богиня вічного суду історії визнає нас правими", –
каже 1 квітня 1924-го на суді 35-річний Адольф Гітлер, лідер Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії. Його визнали винним у державній зраді. Дали п'ять років тюрми за спробу захопити владу в країні. На волю вийшов достроково – через дев'ять місяців – і продовжив політичну діяльність
770 кілометрів по кризі Північного Льодовитого океану проїхав на собаках 52-річний американський офіцер Роберт Едвін Пірі. 6 квітня1909-го він перший досяг Північного полюса. Встановив прапори США, військово-морських сил, Червоного Хреста і двох студентських спільнот, до яких належав. Закопав пляшку з повідомленням про підкорення полюса американцями
1 квітня 1919 року територію біля села Асканія-Нова на Херсонщині оголосили заповідником. Населений пункт заснував тут 1851-го німецький герцог Ангальт-Кетен-Плесський і назвав на честь родинного маєтку в Саксонії. За кілька років продав володіння "королям вівчарства" Фальц-Фейнам. Їхній 11-річний син Фрідріх захотів утримувати вдома диких звірів. Для цього зробили вольєри і завезли рідкісних тварин. Колекція мала представників з усіх континентів. З приходом до влади більшовиків господар виїхав до Німеччини, де помер 1920-го.
5 квітня 1614-го донька вождя індіанського племені поватан 19-річна Покахонтас вийшла заміж за плантатора 28-річного Джона Рольфа. Шлюбом хотіли помирити англійських колоністів із селища Джеймстаун та індіанців. За кілька років подружжя відвідало Велику Британію. Покахонтас представили королю Якову I. Відпливаючи додому, жінка занедужала й померла. Джон повернувся й загинув у сутичці з індіанцями.
6-го квітня 1794-го революціонера 35-річного Жоржа Жака Дантона стратили в Парижі. Він очолював Комітет громадського порятунку і був звинувачений у зв'язках із монархістами. Закидали, що сприяв послабленню терору в країні. Під час страти вийшов на ешафот і сказав катові: "Не забудь показати мою голову народу – такі голови не щодня вдається побачити". Сам ліг на гільйотину.
3 
35413
Коментарі