Берлінський мур змела хвиля правди про Чорнобильську катастрофу
Президент США Рональд Рейган 1987-го у виступі біля Бранденбурзьких воріт із нагоди 750-річчя Берліна закликав генсека ЦК КПРС Михайла Горбачова знести берлінський мур: "Якщо ви шукаєте миру та процвітання для Радянського Союзу і Східної Європи, відкрийте ці ворота! Зруйнуйте мур!" Чому процвітання СРСР залежало від стіни в Берліні?
– Це був символ радянського ізоляціонізму. І згода на знесення берлінського муру була умовою, щоб країна відкрилася для світу. Сильна позиція Рейгана зіграла ту роль, якої сьогодні бракує Заходу відносно Росії.
У ніч на 10 листопада 1989 року радянські військові дозволили людям перетинати кордон між Східним і Західним Берліном. Ця подія зібрала сотні тисяч німців, транслювалася по телебаченню. Яке значення це мало для Німеччини і для світу?
– Рішення про будівництво стіни приймали в Кремлі. Зводилась навколо американської, британської та французької зон Берліна. Була завдовжки 155 кілометрів. Її охороняли 14 тисяч солдатів із кулеметами. Вони відкривали вогонь по тих, хто намагався перетнути кордон. Останнього німця, який пробував перебратися у вільну Західну Німеччину, вбили в лютому 1989-го. Тоді в СРСР уже почалися "перебудова" і "гласність". Люди не могли дочекатися падіння стіни. Їм нічим було дихати в тому гетто. Знали, що на Заході не тільки свобода, а й простір гідності.
Вже йшла хвиля звільнення народів Східної Європи. Було зрозуміло, що Радянський Союз не може втримати ні Німеччину, ні Польщу, ні інші країни Варшавського блоку. З іншого боку, кожна подія, що нищила стару систему, дивувала режим. Це ламало кригу. Зупинити цей процес Кремль не міг. Москва ніколи не повернеться до колишнього впливу.
Як виправдовували наявність Берлінської стіни?
– Брехали. Вона була втіленням двомислення. Стіни будують, щоб захищатися. Але із Заходу ніхто мур не атакував. Однак у підконтрольній Москві Німецькій Демократичній Республіці нагнітали атмосферу обложеної фортеці.
Берлінський мур перегороджував шлях своїм, які не могли терпіти радянські накази.
За три роки до його падіння сталася Чорнобильська катастрофа. Вибух 26 квітня призвів до найбільшого викиду радіації в історії ядерної енергетики. Західні радіостанції в СРСР глушили, людей в Україні вивели на першотравневі демонстрації. А 2 травня Україну та Білорусь охопила паніка, коли дізналися, що радянська номенклатура евакуювала свої сім'ї. За вказівкою Кремля людей позбавили права знати правду про смертельну небезпеку.
Берлін дізнався правду. Інформація дійшла до мільйонів. Ця хвиля охопила радянський простір і, по суті, змела берлінський мур. Комуністична система втратила легітимність в очах людей. Вони зрозуміли: їхнє життя для неї нічого не варте.
Велика роль у руйнуванні радянської системи належить і польській "Солідарності", оксамитовим революціям у Центральній Європі.
Чому досі є ностальгія серед колишніх східних німців?
– Залежить від віку, освіти. Не думаю, що ностальгують ті, хто знає, чим були КДБ і Штазі (міністерство держбезпеки у Німецькій Демократичній Республіці у 1950– 1989 роках. – Країна), і на собі відчули його роботу. Або ті, хто бачив фільм "Життя інших" – про міністра культури, який хотів зґвалтувати найкращу акторку країни. Насильство над культурою і було головним завданням режиму.
Інша річ, що інерцію радянського окупаційного режиму важко подолати. Багато людей співпрацювали зі Штазі, були агентами.
Ті давні зв'язки впливають на відносини Німеччини з теперішнім Кремлем? Що це означає для України?
– Історично це вже інша реальність. Зараз скоріше йдеться про купівлю таких людей, як Герхард Шредер (був канцлером Німеччини у 1998–2005 роках, член правління російського Газпрому. – Країна) олігархічними структурами. Це важливий важіль впливу. Німецький славіст Карл Шлегель у книзі "Український виклик" виступає на захист України проти авторитетних німецьких політиків. Канцлер Ангела Меркель радила читати її всім дипломатам, які працюють зі Східною Європою.
Падіння Берлінської стіни називали початком краху авторитарних режимів та суцільної демократизації. Чому цього не сталося?
– Був момент ейфорії. Зникла радянська імперія, і ми всі відчули – відбулося незворотне. Тоді відкрили архіви Комуністичної партії. Згодом їх знову закрили. Режим неорадянської пропаганди існуватиме доти, доки не відбудеться другий Нюрнберзький процес – над комуністами. З усіма юридичними наслідками. Це унікальний випадок, коли в осуді нацистської системи брала участь інша тоталітарна держава. Відтоді правда замовчується. Важливо скористатися нагодою 30-ліття падіння берлінської стіни для роздумів про історичну асиметрію – засудження гітлерівського режиму після 1945 року та закриття очей на сталінський, хрущовський і брєжнєвський.
Чого може навчити об'єднання західних і східних німців у контексті повернення наших окупованих Криму й Донбасу?
– Ситуації різні. Це не був збройний конфлікт із тисячами вбитих.
Конрад Аденауер (канцлер Федеративної Республіки Німеччина у 1949–1963 роках. – Країна) відмовив Йосипу Сталіну на пропозицію об'єднати Німеччину. Сказав: краще вільна частина країни, ніж ціла, але невільна. Натомість практикував "магнетичний ефект". Зробили так, щоб Західна Німеччина притягувала до себе. Будували житло для східних німців, які хотіли перебратися, пропонували соціальний пакет. Створювали умови.
Чи ефективною була декомунізація НДР. Чи можна порівняти її з українською?
– У нас хвиля декомунізації відбулася після Майдану 2014-го. В Німеччині її провели одразу. Після 1991 року вплив гебістських структур послабився. Робили все для звільнення освітніх, економічних, соціальних, безпекових структур від впливу комуністів. Україні не вистачає таких знакових фільмів, як "Життя інших". У ньому пояснювали східним німцям, де вони жили і що з ними було. Щоб дійшло навіть до найзакритіших і відсторонених від політики.
6 
35413
Коментарі