33-річна полтавчанка Світлана Лисяк каже, що вигадала свою техніку малюнка на одязі. Розмальовані речі можна прати й прасувати. Майстриня малює на вбранні орнаменти й пейзажі. Займається розписом одягу десять років, професійно — шість.
— Мою техніку розпису порівнюють із батіком, — розповідає Світлана. — Але я малюю акриловими фарбами. Натягую тканину на підрамник, розводжу фарбу водою і наношу малюнок. Щоби закріпити його, нагріваю праскою.
Світлана вбрана у лляний костюм. Штани знизу прикрашені орнаментом. Каже, має в гардеробі багато лляних речей. Згадує, що коробку з німецькими фарбами додому принесла мати. Перші малюнки нанесла на своє вбрання.
— Почала робити щось для себе, це помітили подруги. Іноді замальовувала дірки, рятувала їхній одяг, — Світлана гортає альбом з фотографіями своїх моделей.
Перші авторські речі — розмальовані шарфики — робила на шифоні. Розписала кілька й попросила чоловіка-художника Олександра виставити на Андріївському узвозі в Києві.
— Сашко тоді нічого не продав, але я не засмутилася, — усміхається Світлана. — Поступово шарфики почали купувати по 30 гривень.
Почала шити лляні краватки
Згодом Лисяк спробувала шити й розписувати лляні краватки в національному стилі. За словами майстрині, зараз має на них постійних покупців.
Світлана працює в творчому об"єднанні "Бісер-клаб". Із трьома полтавчанками — Ольгою Александровою, Тетяною Моторною та Оленою Андрущенко — шиє й розписує одяг на замовлення. Вартість речей залежить від розпису.
— Ну ось ефект шотландки, — Світлана погладжує рукав картатої замшевої курточки. — На вигляд — ніби просто клітинки, але робити їх дуже довго. Так само, як і сукню з морським пейзажем чи вбрання для нареченої.
Майстриня приносить із сусідньої кімнати зелений лляний сарафан, розмальований трояндами та прикрашений аплікацією. Він із останньої колекції. Такі сарафани продаються у Художньому салоні в Полтаві по 195 грн.
Цікавлюся, чи речі зі Світланиної колекції купували відомі українці. Майстриня дратується.
— Чому всі журналісти одне й те саме запитують? — сплескує по колінах. — Ну скажу я, що мої речі носить Ярослав Ющенко, ви ж про це обов"язково напишете. А навіщо? Не розумію, — стенає плечима. — Краще пишіть про те, що в душі відбувається, коли малюю.
Світлана має багато замовлень від киян. Щороку на День Києва виїжджає на Андріївський узвіз. Буває на Сорочинському ярмарку. Усі свої роботи вона підписує — ставить автограф маленькими літерами.
— Хочу, щоби мої речі не перетворювалися на якийсь ширпотреб, — зізнається майстриня. — Від складних замовлень не відмовляюся, пробую різні техніки. Мої речі не для всіх не тому, що вони дорогі. Не всім це цікаво, не кожен зрозуміє.
Глиняні прикраси пасують до натуральної тканини
Світлана Лисяк любить глиняні прикраси. Вони найкраще пасують до одягу з льону або домотканого полотна. Показує капелюшок-тюрбан, прикрашений керамічною брошкою:
— Таку брош ми вигадали з полтавською керамісткою Ларисою Тихоновою. Вона пасує до розписаного одягу, бо сама теж із малюнком. Можна навіть на пальто почепити.
Лисяк каже, що фарбами їй доводилося і взуття реставрувати.
— Он у Олі нашої облупилися туфельки, то я на них квітки намалювала, — сміється.
3 
1
Коментарі