— Свічки з воску приємно пахнуть і не димлять при горінні. Робити їх мене навчила мама. Вони з батьком тримали пасіку, самі збирали віск, — каже киянка 55-річна Лідія Оврас. Понад 30 років зберігає саморобні свічки зі свого весілля. Вони прикрашені клаптиками кольорового паперу. Донька Лідії виходить заміж. До цієї події мати вирішила теж зробити свічки.
— Віск збирала півроку в чавунну джезву для кави. Туди ж додавала і залишки парафінових свічок. З картону скручую невелику трубку. Її висота — це довжина майбутньої свічі. Окремо вирізаю з картону кружок трохи більшого діаметру. На його центр приклеюю кінчик фітіля. Його роблю з товстої бавовняної нитки номер 10.
Лідія Оврас розтоплює віск на водяній бані. Заливає його у трубку дуже повільно й обережно, щоб не обпектися. Коли віск охолоне, розрізає форму. Готові свічки обгортає кольоровим папером.
— Можна ще приклеїти кавові зерна, пшеницю чи горох. Але тоді віск має бути ще теплий. Інакше не пристануть.
3 
1
Коментарі