Корпуси піролізних котлів роблять із посиленої сталі

 

Полтавець 38-річний Олександр Нетребко встановив твердопаливний піролізний котел у будинку. Так економить на опаленні.

— Маю газовий, але після підняття тарифів багато нагорало, — каже. — А тепер грію твердопаливним котлом. Обирав універсальний, щоб можна було палити все. Ще хотів надійний, узяв із товщиною сталі 4 міліметри.

Газовий котел чоловік не демонтував. Тепер палить ними по черзі.

— Вигода твердопаливних котлів у тому, що працюють на всьому, що горить, — говорить 28-річний Назар Вишинський зі Львова, керівник підприємства, що монтує системи опалення. — Єдине — вологість палива. Для піролізного котла вона не повинна перевищувати 20 відсотків. Для інших такого суворого обмеження немає.

Для спалювання у твердопаливних котлах підходять дрова, пелети, брикети, вугілля, всі побутові відходи, що горять. Тому витрати на обігрів будинку знижуються до мінімуму.

— Найзатребуваніші зараз котли довготривалого горіння. Люди цінують свій час і ніхто гратися з паливом не хоче, — розповідає менеджер фірми-виробника котлів 27-річний Віталій Кістяківський. — Такий котел вигідний завдяки своїй будові. Горить лише верхній шар дров. Так легше контролювати процес. Бо коли палимо знизу, вогонь піднімається доверху. Його не стримаєш, хіба погасити. У піролізних котлах після досягнення потрібної температури реле перекриває повітряну тягу й котел перестає активно нагріватися. Паливо — тліє. Так одна закладка дров може горіти до 48 годин.

Корпуси й теплообмінники піролізних котлів виготовляють із котельної сталі товщиною 4–5 мм. Топ­ки — з чавуну, кераміки та шамотної цегли.

×