— Будувалися на болоті, — говорить 40-річний Максим Гапонов із села Гнатівка під Києвом. — Колись це була заплава річки Ірпінь, колгоспну худобу випасали. Щовесни всю її заливало водою, болото стояло до травня.
Низовину біля річки ввели в межі села. Поділили на ділянки, роздали під забудову. Люди почали зводити хати.
— Всі насипали свої ділянки, — продовжує. — Хто піднімав рівень на пів метра, хто на метр. Вздовж парканів закладали дренажні труби, щоб відвести воду з верхніх шарів землі. Це врятувало ситуацію. Болота нема. Але проблему з каналізацією кожен вирішував як міг. Традиційний септик із бетонних кілець не підходить, його завжди заливає водою.
Згадує, як облаштовував септик.
— Добре, що не першим будувався. Бачив, як робили сусіди, — каже Максим Олегович. — Один замовив повністю герметичного бетонного септика-кесона об'ємом 10 кубометрів, закопав у землю. Його не заливає підшкурною водою, наповнюється лише каналізаційними стоками. Наче й непогано. Але сусід щотижня викачує його, платить по 600–700 гривень. Не завжди тих асенізаторів допросишся.
Другий господар будував систему очищення каналізаційних стоків із багатьох компонентів.
— Кілька герметичних бетонних резервуарів, переливні канали, перекачувальні фекальні насоси, поверхові дренажні поля, — Максим Гапонов перераховує складові системи. — Стічні води переливаються з одного в інший, очищуються. Тверді відходи осідають у перших резервуарах, очищена вода підживлює дерева. Ідеальна система, але коштує понад 100 тисяч гривень. Та й обслуговувати її дорого, всі ті дірочки з часом забиваються волоссям і милом.
Максим Гапонов влаштував поверхневий септик із дренажем.
— Викопав яму розміром 2,5 на 6 метрів і завглибшки трохи більше метра, — каже. — Поставив у неї два бетонні кільця діаметром по 2 метри, об'єднав між собою каналізаційною трубою. У стінках кілець коронкою наробив отворів діаметром 32 міліметри. Кільця накрив кришками і усе довкола обсипав крупним щебенем. Десь КамАЗ пішов. Потім накрив все це геотекстилем і засипав зверху 10–15 сантиметрів землі, засіяв газоном.
Брудна вода набирається у кільця і просочується крізь бокові отвори у ґрунт.
— Головне, щоб каналізаційна труба з хати була закладена неглибоко. 20 сантиметрів від рівня землі вистачить, не замерзне. Це треба врахувати ще на етапі закладення фундаменту дому, — говорить Максим Гапонов. — Рівень води в ямах завжди такий же, як і ґрунтових вод. Навесні септик майже повний, але викачувати його нема сенсу — одразу набереться підшкурною водою. До верху ніколи не заповниться, рідина відходить убік. Влітку рівень падає.
За 10 років Максим викачував септик один раз.
— І то не було потреби, — розповідає. — Він завжди напівпорожній. Головне, не забувати щомісяця вкидати пакетик бактерій. У магазинах коштує до 30 гривень і вирішує купу завдань. Септик не смердить, стічні води не отруюють довколишній ґрунт, жири й волосся не забивають отворів у стінках. Бактерії перетравлюють всі відходи і перетворюють на чисту воду, вичищають канали.
Максим не радить заливати дно кілець бетоном.
— Бетонувати потрібно хіба для того, щоб екологи не причепилися, — говорить. — Бо в нас тут часом люблять перевіряти, штрикати септики металевими прутами. Щебенем не раджу засипати, бо замулиться першого тижня.
Побудувати такий септик сьогодні коштує майже 10 тис. грн.
6 
1
Коментарі