"Бери калготки, головне шоб шерсті побільше, плотность на 130 ден, размєр — четвьорочка", — кричить услід молодій дівчині 48-річна киянка Надія Васильєва.
— Приїхали з дочкою на Троєщинський ринок за ковриками в спальню, — розповідає пані Надія, — дорогою вирішили зайти в магазин "Колготки". Вона пішла купувати, а я з ковриками стою. Ми з дочкою привикли до імпортних колготок — італійських або польських. Донька нині купує із заниженим поясом. Але цих модних так багато навезли, що я на себе нормальних колгот знайти не можу. Останню шерстяну пару вона здуру засунула в стіральну машину, то вони і облізли. Усім кажу, навіть самі дорогі калготки в саму харошу стіральну машину сунути не нада.
У магазині "Колготки" на Троєщині зимові мікрофіброві колготки з бавовною на 60 ден коштують 16 грн. На ринку такі обійдуться в 15 грн, у переходах — десь 20 грн. У ЦУМі італійські колготи такої щільності — 30–45 грн. Моделі на 110 ден (шерсть плюс акрил) у троєщинському магазинчику, продають по 33 грн. Шерсть із льоном на 140 ден — теж по 33 грн. Щоправда, згортатися катульками вони почали ще на ніжках манекена.
Забудьте про господарське мило
— Треба дивитися, скільки там процентів лайкри. Якщо менше ніж вісім відсотків, вони не сидітимуть в обтяжку і розтягнуться після другого разу. Якщо в колготках акрил, а не хлопок і шерсть, вони дешевші, — розказує високий чорнявий продавець жіночих колготок у кіоску на Троєщині. — На розмір менше брати не совєтую. Якщо колготи з мікрофіброю, то добре носитимуться навіть завеликі.
Купувати колготи в переходах із рук недешево і часто ризиковано. Чорнява жіночка при виході з метро на господарчий ринок "Петрівка" переконує, що в неї найкращі колготи — Угорщина, мікрофібра з бавовною на 800 ден, зроблені без швів, усього за 20 грн. У переході до "Дитячого світу" біля метро Дарниця бабуся-продавець підкочує до коліна штани і показує на нозі білі колготи. Запевняє, що це натуральний льон, який носиться вже три роки. А в шерстяних колготках, які вона привозить із Польщі, — 100% натуральна шерсть.
— Той, хто працює із зимовими колготками, знає, що з натуральної 100-відсткової шерсті колготок ніхто не робить. Шерсть моментально згортається і зношується. 50 відсотків — це найбільше, — пояснює Інна Коваль, продавець панчішно-шкарпеткового відділу на другому поверсі столичного ЦУМу. — Ідеальні колготки на зиму мають: хлопок — 75 відсотків, еластан — 10 відсотків, поліамід — 15 відсотків. Якщо треба ще тепліші, рекомендую, в нас такі є: хлопок — 60 відсотків, шерсть — 20 відсотків, поліамід — 5 відсотків, решта — еластан. Натуральна нитка в хороших колготках йде в основі, а на неї накладається мікрофібра для кращої стяжки.
На фірмових колготках штрихкод наносять не на приклеєну етикетку, а на поліетиленову упаковку. За словами Інни Коваль, найчастіше якісні колготки бувають італійського виробництва.
— Українського виробника шукають або люди з алергією на хімічні тканини, або старші жінки. Є Броварська трикотажна фабрика, Київська фабрика, але поки що найкраще беруть Житомирські колготки, — розповідає Інна.
Колготи у жодному разі не треба прати господарським милом. Це зіпсує їх.
Перші колготки робили на гудзиках
Софія Остащук, 71 рік, провчителювала на Івано-Франківщині 53 роки. Жінка розповідає, які пам"ятає колготки.
— Після війни ми ходили по льон, чистили його, пряли нитки і в"язали колготки на п"ять шпиць. Носили тоді лляні, шерстяні з овечої вовни, бавовняні й конопляні. Лише 1955 року мої тато перший раз купили мамі в Галичі (Івано-Франківська область) шовкові панчохи і капронові колготки.
За словами Софії Миколаївни, фабричних бавовняних колгот до 1960-го на Галичині зовсім не продавали.
— Десь із 1949 року з"явилися теплі панчохи на резинках. Щоб носити спідницю, коли холодно, ми до панчох пришивали гудзики, а до спідньої білизни петлі і прищіпали їх разом. Так майстрували самі собі колготки.
Коли масово з"явилися капрони, учениці почали приходити на уроки з обмороженими ногами, каже Софія Остащук.
— Ноги були на уроках аж сині. Рвалися капронки раз-два і нема. Але ніхто не признавався, що то погано. Десь із 1970-го почали возити трикотаж із Прибалтики. Коли на початку 80-х років я відпочивала в Кисловодську (Росія), там вже не носили бавовняних колготок. У нас же тільки привезли нитки з Іваново і робити перші фабричні колготи на резинці. Зимові колготи почали завозити в магазини ще пізніше. Пошиті без клинів вони спочатку тиснули, потім розтягалися в колінах і сповзали, а шви коло резинок торочилися нитками.
Софія Остащук каже, що зараз на зиму беру колготи, аби менше "хімії" в них було. Хіба з акриловою ниткою, щоб не так зношувалися.
3 
1
Коментарі