У селі Мигалівці Барського району на Вінниччині магазинний хліб купують рідко. Там його уже багато років випікають на черені. Прямо в печі, без форми. У тісто додають шматок із попередньої випічки. Деяким закваскам у цьому селі кілька десятків років.
— Увечері я заливаю окропом у дубовій діжці три-чотири кілограми борошна. Як остине, додаю дріжджі та кисле тісто, — пояснює 39-річна Алла Казік, дружина сільського голови Мигалівців. — Щоразу треба залишати трохи тіста на наступний раз. Ця закваска бродить до ранку. Потім доливаю ще літр окропу і всипаю муки — щоб тісто було туге, — сіє борошно на лопату Алла. — Десь 12 кілограмів муки треба та чотири літра води. Із цього виходить п"ять великих буханців. Нашій сім"ї з шести чоловік на тиждень вистачає. Такий хліб довго не черствіє.
Перший буханець посаджено у піч. Тепер на кухню можна пускати інших.
— У нашому селі таке повір"я: коли жар із печі вигорнутий, а перша буханка ще не посаджена, жодна мигалівська господиня не пустить на кухню. Бо якщо хто увійде на пусте черево пічки, то у господарів буде пусте черево довіку. Тобто голодні будуть.
Із 12 кілограмів борошна виходить п"ять великих буханців
Алла із застеленої рядном миски вигортає густе тісто на лопату. Обережно садить у піч.
— Моя мама не мала часу пекти хліб. У нашому селі Войнашівка, поряд із Мигалівцями, його пекли у формах. Тут уперше скуштувала такий. І свій перший хліб замісила. Я по направленню приїхала працювати вчителькою, жила на квартирі в однієї бабусі, — Алла розповідає й саджає хлібини одну за одною в пічку. — Ця бабуся якось каже: не можу сама замісити, і нема кому. Я погодилася. От замішую тісто, але я тоді молода була, вся така з накрашеними нігтями. Бабусин онук як врізав за вечерею окраєць, а там мій лак позлазив! Тепер, як хліб печу, нігтів не фарбую.
15 років тому Алла вийшла заміж за Володимира Казіка — колись фельдшера, а нині сільського голову. Навчилася в свекрухи хліб пекти. Перший раз робила, щоб ніхто не бачив. Боялася, що не вийде. Відтоді щосуботи замішує тісто.
— Піч має бути добре зробленою, — ділиться секретами господиня. — А дрова тільки грабові або ясеневі треба брати, іначе нічо не буде. Піч не дасть того жару, і хліб не пропечеться. А жар можна вигрібати тоді, як он ті цеглини білі стають, — показує на побілілі чотирикутники у кінці печі Алла. — У холодній печі вони чорні.
Алла садить останній буханець. Піч не закриває, щоб шкірочка не надто сухою була.
— Через півтори години буде готовий.
У навколишніх селах — Войнашівці, Козарівці — також печуть удома хліб. Але кажуть, що такого, як у Мигалівцях, по всій Вінницькій області нема.
2 
1
Коментарі