У столичному музеї Івана Гончара, що неподалік Києво-Печерської лаври, щороку влаштовують майстер-класи із приготування традиційних страв на Різдво.

— Нас із подругами запросили, аби показали, як робити страви на Різдво. Так пекли пиріжки наші бабці й прабабці в Макарівському районі, — каже 79-річна Єфросинія Мазур із села Фасова на Київщині. Замішує тісто в казані. Поряд — деко із 30 пиріжками. Їх мають ставити запікатися. — Роблю пиріжки із дріжджового тіста. Виходять дуже запашні. Розбирають їх, як тільки дістала з печі.

Пиріжки на Святвечір готує щороку. Пригощає родичів і сусідів.

— Роблю спершу тісто. Дві столові ложки сухих дріжджів розводжу у склянці теплого молока. Додаю чайну ложку цукру й лишаю постояти хвилин 10. У кіло просіяного борошна додаю цукор, трохи менш як півсклянки. Вбиваю троє яєць. Вливаю суміш із дріжджів. Усе добренько перемішую.

Замішує тісто. Має вийти м'яке, еластичне, відставати від стінок посуду й рук.

— Накриваю рушником. Чекаю, доки підніметься. Тим часом готую начинку. Півтори склянки маку заливаю водою — має розбухнути. Так само замочую півсклянки ізюму. Воду з них зливаю десь за півгодини.

Розбухлий мак подрібнює у ступці.

— Наші діти мелють у блен­дері, а я звикла до ступ­ки. Можна потім трошки цукру додати. Родзинки висушую, всипаю до маку, перемішую.

Готове тісто ще раз зминає. Ліпить круглі форми. У кожну кладе по 1,5 ст. л. начинки, загортає і викладає пиріжки на змащене ­олією деко.

— Треба, щоб пиріжки перед запіканням трохи постояли. — додає 79-річна Світлана Горбаченко, односельчанка Єфросинії Мазур. — Достигли. Кожен змащую збитим яйцем, аби запечені блищали. Грію піч до 200 градусів. Запікаю, доки стануть золотаві й рум'яні.

Пиріжки з такого ж тіста, але з меншою кількістю цукру, роблять і з капустою. Її перед тим тушкують у великому казані й закладають по жмені в кожен пиріжок як начинку.

— На Різдво робимо ще вареники з грушами й яблуками. Такі найбільше ­люблять онуки. Роздаємо їм, коли приходять у гості.

×