Українців не штрафуватимуть за невчасну сплату кредитів на час дії воєнного

Субота, 26 березня, 09:22

– Я в себе вдома і кроку звідси не ступлю, – кричить жителька міста Славутич на Київщині 41-річна Світлана Леонова окупантам. – Забирайтеся додому, чорти! У себе порядки понаводьте!

Містяни розгортають український прапор завдовжки кілька десятків метрів. Російські військові стріляють у повітря, кидають у натовп світлошумові гранати. Люди скандують "Фашисти!", "Домой!"

– Славутич – це Україна. Ми їх не звали, нехай їдуть геть, – говорить місцевий житель 35-річний Олег Бурнов. – Нам не страшно, хочемо зберегти свої домівки й родини. Бачив, що є поранені у крові.

Танки окупантів заїхали в місто близько сьомої ранку. Одразу захопили лікарню. Викрали мера – 45-річного Юрія Фомічева. За годину на центральних вулицях зібралося близько 15 тисяч людей. Вимагали відпустити мера та виїхати з міста.

– Я в порядку. З терористами тривають переговори, але ніякої співпраці в нас не буде, – каже Фомічев. – Окупанти сказали, що перевірять, чи є в місті зброя і тероборона. Якщо все чисто, то поїдуть. ЗСУ вирішили не давати бою, щоб зберегти інфраструктуру та життя людей. Напередодні вивезли все озброєння, тому росіяни нічого не знайдуть.

Російські агресори три дні намагалися взяти Славутич. Військові та поліція тримали оборону, однак сили були нерівні. Окупанти почали обстрілювати житлові квартали. Троє людей загинули

 

А в цей час:

– Бабо, горить! Біжи сюди, швидко, – кричить 5-річний Денис із міста Шпола на Черкащині. Навколо нього палає сухе кукурудзиння. Вітер роздуває полум'я в бік будинку. Спалахує огорожа.

– Хотіла спалити сміття та пожовклу траву біля городу, – каже 59-річна Алла Іванченко. – Дала малому сірники, сказала почекати на мене. Він, певно, вирішив допомогти й підпалив кукурудзу. Сильний вітер миттю роздув полум'я. Кинулися гасити. Обпекла щоки та вії. Пощастило, що поруч був сусід. Якби довелося викликати пожежників, виписали б величезний штраф.

Кілька годин Денис не міг відійти від стресу через пожежу.

– Постійно плакав, тремтів, – каже Алла Іванченко. – Від страху почав заїкатися. Головне, що сам не постраждав.

– У вашу квартиру потрапити не зможемо, – телефонують волонтери з Ірпеня 35-річній Марії Бортновій. Вона евакуювалася до Польщі 25 лютого. Кішки породи мейн-кун не забирала. Зараз просить волонтерів, щоб перевірили, як тварина.

– Ми залишили Фріді запас води та їжі на кілька днів, – каже Марія. – Її мала забрати моя мати. Тоді в паніці подумали, що так буде легше. А мати поїхала з Києва на Львів. Батько відмовився сунутися в Ірпінь. У нашому дворі стояли росіяни. Сподіваюся, що мародерили і випустили кицьку. До кінця життя собі не пробачу, що покинула її. У знайомої ці волонтери витягли кота, а до нашого будинку під'їхати не можуть. Надто небезпечно.

Для марафону потрібне інше дихання

Ми воюємо з дуже сильним, хай і переважно за рахунок чисельних, а не якісних характеристик, безжальним та аморальним ворогом. Такі базові установки унеможлив­люють швидку й легку перемогу, але не перемогу взагалі. Такого ворога можна і треба перемогти. І в нас нема іншого вибору. Бо ворог ставить метою ліквідацію нашої країни та нації. Нас влаштовують лише перемога і мир на наших умовах.

Просто спринтерський забіг завершився. Ми виграли його, але це в минулому. Вже щонайменше тиждень триває марафон. А в марафоні потрібне інше налаштування дихання – повільне, розмірене, добре прораховане. Марафон – це більше робота, ніж подвиг. Саме такою важкою марудною роботою стає наступна фаза війни. Навіть довгий забіг має свій кінець, а навіть дуже важка робота – всього лише багато праці. Тож підбираємо шмарклі і працюємо. Слава Україні!

Євген ДИКИЙ, екскомандир роти батальйону "Айдар"

Окупанти хочуть зосередитися на Донбасі

Російський генштаб стверджує, що перший етап в Україні вони завершили. А другий етап полягає в тому, що знижують ефективність дій по всій лінії фронту й зосереджуються на Донбасі. Питання з так званими республіками хоче вирішити за лекалами Криму.

Однак росіяни не кинуть всіх своїх сил на Донбас. Бо і Україна зробить так само, і рівень протистояння буде зовсім інший. Тому намагаються показати, що залишаються біля Києва, окопуються. Продовжують обстрілювати Харків. Але пріоритетним напрямком буде Донбас.

Раніше Кремль влаштовувала невизначеність ЛНР і ДНР. Зараз ситуація змінилася, бо у РФ небагато можливостей для маневрів, а потрібно вийти з нібито збереженим обличчям. З допомогою ЗМІ влада зможе переконати росіян, що Москва вирішила всі питання, які ставила перед собою.

Андрій МИСЕЛЮК, політолог

Тил треба перевести на військові рейки

Росіянам потрібна столиця або відрізати Україну від Чорного моря. Їхні заводи зупинились, але бази зберігання техніки та майно ще діють.

Треба знижувати мобілізацію за рахунок поширення роликів про смерть росіян тут. А також звільнити українців від впливу ворожої пропаганди. Зокрема, через супутниковий зв'язок. Також важливе питання про переведення нашого тилу на військові рейки. Маємо поширювати санкції проти компаній, що працюють із агресором. Якщо витримаємо ці моменти, то мінімізуємо здатність РФ проводити наступи.

Ігор КОЗІЙ, військовий експерт

 

"Москва робить усе, щоб на території нашої держави відбулася дерусифікація. За одне покоління. Назавжди. Це ще один вияв вашої самогубної політики", –

Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ, президент України

Потрапив у халепу через мітки для окупантів. Я – геодезист, декілька таких міток возив у машині. На блокпосту їх побачили, заламали руки й викликали поліцію. Пів дня перевіряли, доки з'ясували, що працюю землеміром.

Сергій ТАРУБА

Сусідам привидівся знак "Z" у моєму подвір'ї. Підозрювали, що працюю на росіян. Розказали всьому селу, викликали поліцію. Ті виписали штраф за хибний виклик.

Оксана ЯЦИН

Бабуся і її сестра випекли більш як 300 величезних хлібин від початку війни. Ще встигають робити тушкованку. У всьому допомагають односельці: приносять продукти, відвозять готову продукцію волонтерам.

Альона СКРИТА

Зустрічалася з військовим. Планували весілля. Запропонувала розписатися в умовах воєнного стану. Не захотів. Сказав, що мріє побачити мене в гарній сукні й не тримати в побитих долонях автомат. Тиждень тому загинув у Києві.

Інна ОНИЩЕНКО

Донька пішла в магазин купити собі щось смачненьке. Продавчиня нагрубіянила малій. Тепер каже, що краще гроші переказати ЗСУ, ніж витрачати в тому магазині.

Оксана ЛЕВЧУК

Сервісні центри МВС із 28 березня переходять на шестиденний робочий тиждень. Вихідний – неділя.

Заявки на отримання допомоги в рамках програми "єПідтримка" можна залишати до 31 березня, заявили в уряді.

Із 30 березня вимушеним переселенцям можна буде реєструватися на допомогу в застосунку "Дія". Держава виплатить кожному 2 тис. грн. Сім'ї, які прихистили в себе переселенців, отримуватимуть 450 грн компенсації на місяць за кожну людину.

Українців не штрафуватимуть за невчасну сплату кредитів на час дії воєнного стану та в 30-денний термін після його припинення, повідомили в Національному банку.

59 церков, мечетей і релігійно-освітніх закладів пошкодили російські окупанти за 31 день війни, заявив президент Володимир Зеленський під час виступу на Дохійському форумі

53 відсотки українців втратили роботу через війну, за опитуванням соціологічної групи "Рейтинг". 2% змогли знайти нове місце

93 відсотки біженців і вимушених переселенців планують повернутися додому після закінчення війни, за даними опитування соціологічної групи "Рейтинг". Станом на 25 березня, з України виїхали 3,7 млн людей, повідомляють у ООН

16 600 російських окупантів ліквідували захисники України, станом на 27 березня

 

2014-го виїхала з Криму. Не хотіла жити під Росією. Батько сказав, що з рідної хати не поїде, але буде протистояти цій владі. Зараз чекає, коли ЗСУ прийдуть виганяти росіян. Хоче долучитися.

Анжеліка ТИРИЩУК, 37 років, Полтава

Брат повернувся в Україну з Москви. Стало соромно, що Росія бомбить наші міста й убиває мирних. Довго не виходив на люди, боявся, що з нього знущатимуться. Згодом пішов у тероборону. Військові добре його прийняли, підтримали.

Олег СИНЄНЦОВ, 42 роки, Черкаси

Перші ракети впали біля нашого будинку. Ми прокинулися від вибухів, почали швидко збирати речі. Хотіли тікати за кордон. Автомобілем доїхали до Житомира та схаменулися. Вирішили залишитися. Дружина пішла волонтерити, дітей відправили на Закарпаття. Я вступив у ЗСУ.

Тарас СНІСАРЕНКО, 34 роки, Київ

Днями побачив, що батьки дружини слухають кремлівських пропагандистів. Мають супутникове телебачення. Спочатку дивилися російські серіали, потім і новини. Наче сліпі й глухі, чекають на прихід Путіна. Коли назвали мене фашистом, бо пішов у тероборону, відключив їм телебачення взагалі.

Микола ЛИМАР, 49 років, Вінниця

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×