29 серпня 2014 року російські війська розстріляли колони українських військових під Іловайськом, пообіцявши "зелений коридор". Події того дня в інтерв'ю журналу "Країна" згадав боєць батальйону "Донбас" 49-річний Ігор Чайківський з позивним "Артист". Він пройшов Іловайський котел, потрапив у полон бойовиків та просидів 8 днів у підвалі Донецька.

"28 серпня прийшла команда знятися з Іловайська. У нас були два УАЗики і тачанка. Виїхали колоною на Многопілля. Машина, за якою ми їхали, звернула не в той провулок. І вся колона пішла за нею. А машини там були важкі, їх же треба розвернути. Я це зрозумів і фактично повів колони "Донбасу". Доїхали до Грабського, через нього до Многопілля. Виїхали на околицю Многопілля. Попереду військові ЗСУ. З деяких машин стирчали білі прапори. Ми вишиковувались в колону. Я питав, куди моєму взводу. Мені відповіли: "Та отут ставай". Ми так якось і стали, за мною взвод, попереду ротний їхав на "пожарці". До мене ще прийшов розвідник "Доцент", попросив мої тактичні окуляри. Бо вони їхали просто зверху на "пожарці". Я віддав.

"Я Ветер. Прохожу я, за мной "Донбасс". Почув таку фразу по рації, коли ми почали рух. І тут починається мінометний обстріл праворуч і ліворуч від нас. Ніби підганяли в "мишоловку". Перед цим чув по станції Філіна (В'ячеслав Власенко тоді був начштабу "Донбасу" - ред.): "Зброю на запобіжники. У нас "зелений коридор". Нам треба швидше проїхати. Все, ми виходимо". Через 28 км мали приїхати до своїх", - згадує боєць.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "25 серпня вже знали, що нас оточили російські війська"

За словами Чайківського, росіяни розстрілювали впритул українських військових. Шансів вижити було мало.

"Попереду була вже розтрощена газелька. Пів тулуба лежить, хлопці горять. Перед нами вже побиті машині, луплять по нам. Дорога не асфальтована. Праворуч соняшники, зліва кукурудза. І росіяни луплять по тим полям. Зупинилась "пожарка". І ми за нею та ще два УАЗика. Бачу, що "пожарка" пішла з лівого боку по полю. Ми познімали з запобіжників зброю. Льоха ззаду сидить в тачанці, довбить по полю і кричить, що треба їхати. Я це теж розумію. За кермом сидів мій замкомвзводу "Призрак". Я йому: "Дави на газ, справа по полю". Ми поїхали, а іншим кричу: "За мною". І в цій суматосі ми трохи ліворуч взяли, а треба було правіше. Я вже це потім зрозумів. От по тій дорозі ще можна було проскочити. Хоча там вже друга і третя лінія оточення.

Ми вискочили до села Червоносельське. Поки йшов бій, в якийсь будинок заїхали. Наші підбивали танки, БМПшки росіян. Вони лупили по техніці. Першою йшла машина Червоного Хреста. Вони навіть її підбили. Всіх насмерть прямим попаданням. Стріляли ПТУРами (керовані ракети - ред.).

Стояв "Краз" чи щось таке. Бачу, що звідти хтось стріляє. У мене був АК-74 5, 45. Навіть підствольника не було. Намагався в ту машину стріляти. Рукою я гранату туди не докину, бо дуже далеко. І тут десь розрив, мене лупонуло по вухах, хоча я був в касці. Міна розірвалась. Я помацав - ціле, але перчатка в крові. Далі біготня, вони по машинах б'ють. Влучають, де був БК. Він починає рватися, і ми в підвал ховаємось", - розповідає Чайківський.

Бійці захопили в полон 8 російських військових, яких потім передали командуванню РФ.

"Взяли в полон 8 росіян - Костромська бригада ВДВ, Ульянівська танкова дивізія. По нас стріляли з НОНок (вона прожигає 20 мм бетону). Ми підбили танки, БТРи, БМП. І захопили техніку. Одного з росіян звали Арсеній. Я з ним розмовляв у дворі єдиного двоповерхового будинку, де можна було піймати зв'язок. Кажу: "То ти тезка з нашим прем'єром?" Мені здалось, що він був достатньо розумним. Казав, що з того боку всі зомбовані. Обіцяв, що більше не піде воювати, але після обміну знову пішов. Гроші заробляти. Ми їх передали росіянам за чесне офіцерське слово, що нас не віддадуть днрівцям, і наших поранених передадуть через "Червоний Хрест" нашим", - згадує військовий.

Артист згадує, що, коли вони були в оточенні, на переговори приїздили російські офіцери. З українським командуванням не було зв'язку.

"Два офіцери РФ "Кльон" і "Лис" приїхали до нас вперше 29 серпня. Казали: "Складіть зброю, і ми вас відправимо до своїх. Ми не можемо вас випустити зі зброєю". Вони настоювали на цьому. Наш "Яцик" пішов з ними на переговори. Вони його побили і взяли в полон. Ми не знали, що з ним. Зв'язувались з командиром батальйону. Я особисто з Семеном (Семен Семенченко - комбат "Донбасу" - ред.) розмовляв, він був в шоці. Філіна з нами не було, командування нема. Сидимо в окопчику, а тут кричать в станцію: "Артист, что делать?" Я чесно сказав: "Не знаю, ребята. Я прапорщик простой, командир взвода еле-еле. Пусть офицеры возьмут командование", - каже він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Зайти до Іловайська - особисте бажання Семенченка" - командир батальйону "Донбас-Україна"

Російські військові продовжували знищувати сили АТО навіть в оточенні.

"А до цього на пожежній машині поїхали розвідники наші. Ред, Бані, Восьмий, Ахім за кермом, поруч сів командир роти Тур. Вони виїхали через поле, щоб переїхати на інший бік села. Під час бойні. Прямою наводкою з танку. Машина згоріла, всі загинули. Тура я впізнав тільки по берцях і штанях, верхньої частини тулуба не було. Лежала нижня частина, ліва нога була відокремлена. Восьмий згорів повністю, він ще намагався повзти. Ми бачили того хлопця, який стріляв. Він з таким задоволенням казав, що так вдало влучив. Той танк підбив потім наш "Усач" з гранатомету РПГ-7. Ми того танкіста в полон взяли. Є війна, є ворог, я розумію. Щоб залишитись живим, я вбиватиму ворога. Але ніколи не казатиму про це із задоволенням", - каже "Артист".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Тура впізнав тільки по берцях і штанях, верхньої частини тулуба не було" - боєць "Донбасу" про вихід з Іловайська

Росіяни зрадили своїм обіцянкам та розстріляли колони, утворивши "коридор смерті".

"До 30 серпня ми ще чинили супротив. Не складали зброю. Останній раз вони вже показали нам, що знають, де ми. У другий поверх будинку, де ми ховались, прямою наводкою вистрілили з танків. Наші хлопці ще пожежу гасили. Вони показали: "Ми вас бачимо, ми вас знаємо".

Вночі розмовляв з Семеном. Він питав, чи зможу я вийти у прямий ефір "Шустер Live", розповісти, що робиться. Бо нам обіцяли "зелений коридор". Майже на рівні президентів. А ми потрапили в "коридор смерті".

Нагадаємо, 459 бійців загинули в Іловайському котлі за офіційною інформацією, поранені — 478. Точна кількість зниклих безвісти не встановлена.

3500 російських кадрових вій­ськових оточили Іловайськ у серпні 2014 року. Їх посилили 500 бойовиків.

Повну версію інтерв'ю з Ігорем Чайківським про Іловайські події у серпні 2014-го читайте у журналі "Країна".

×