Міна прилетіла в окоп - показали відео останніх хвилин життя бійця "Спеца"

6

Того злощасного дня лежав собі на горищі одного з будинків, де ми базувалися. Забіг "Спец" і таким захриплим голосом прокричав: "Ман" - виходь, будемо виїжджати на позицію". Забрали Куцмая.

Ми швидко приїхали до загального місця висадки, далі пішли на позицію по іншому маршруту. Змінили хлопців, які на нас уже очікували і тут розпочався артобстріл. Працювали наші, досить таки чітко.

Ми завжди відносились до таких обстрілів насторожено. Адже міна не вибирає своїх чи чужих. Цього разу всі сиділи в окопі і спостерігали. Закінчився артобстріл і ми вирішили подивитися, що там відбувається. Я визирнув раз, другий і зрозумів, що демаскую себе. Тому повернувся на стару позицію і повідомив хлопцям, що там нічого не видно.

Ми почали обговорювати, що там насправді відбувається, я спустився ближче до бліндажа. І тут мені "Цинк" просить подати трубу розвідника. Тільки потягнувся, щоб витягнути її, як почув характерний свист міни. Його я не сплутаю з нічим.

Зрозумів, що міна летить до нас. Встиг розвернутись і простягнути руку Максиму Куцмаю. Як побачив спалах полум'я, глина, щебінь почали летіти в різні боки. Мені дуже пощастило, що я був в тактичних окулярах. Вони врятували очі. В губу попав маленький камінець.

Мене в черговий раз контузило, я втратив слух, скотився в бліндаж. Перша думка була така: "Хоч би з "Цинком" було все гаразд". Не знаю, чому я так подумав. Через секунду, він скотився в бліндаж і почав кричати: "Рука, рука".

Оговтався, вибіг з окопу. Хоча повсюди ще витав запах тротилу і страху, почав шукати свій рюкзак, де були додаткові засоби допомоги: джгути, аптечки.

"Цинк" вийшов на верх до мене, тримаючись за ліву руку. Я наложив йому турнікет і зрозумів, що неправильно затягнув - намотав в інший бік від липучої пряжки. Викинув турнікет і наклав джгут. Все робив у люті, на адреналіні. Куцмай перед тим встиг передати по дротовому телефону, що потрібна допомога, а потім попросив мене вколоти йому знеболююче. У мене з собою був нолбуфін (знеболювальне. - Gazeta.ua). Купив в аптеці дві ампули і завжди носив з собою. Він був хлопець величенький, тому з його дозволу вколов обидві.

Тоді почав бігати і дивитись, де "Спец" і "Бонд". Останнього не зайшов, а "Спец" лежав на землі і біля його голови були велика калюжа крові. Очі закинуті вгору, руки притягнув до себе і храпів. Я не медик, щоб робити якісь висновки. Проте, подивившись на нього в той момент, майнула думка, що він жити не буде.

Продовжив пошуки "Бонда". Не знайшовши його, подумав, що він теж убитий, знову повернувся до "Цинка". Почав шукати ножиці, щоб розрізати одяг, як побачив "Бонда". Він піднявся, його добряче контузило. Вибух міни вирубив хлопця. Коли він отямився, був розгублений і не знав, що робити. Я крикнув йому, щоб допоміг мені.

Підняв кітель "Цинку", який весь залитий кров'ю і побачив, що його бік пошматований. Ми перемотали рани і в цей момент до нас прибігла допомога з "нульових" позицій.

Я знову спустився в бліндаж і почав спостерігати за діями лікаря. Він зняв мій джгут і просто зафіксував руку бинтом. А перед цим він обперся в стінку окопу і сказав, що йому погано. Я подумав, що від спеки чи перевтоми. Проте виявилося, що він постійно втрачає свідомість, коли бачить кров. Лікар на передовій!

Хлопці винесли його. Він помер наступного дня в госпіталі. До нас тоді підійшов "Шева"(розвідник Сергій Шевченко, загинув 28 листопада 2017-го - Gazeta.ua). Ще був "Футболіст" (розвідник Андрій Маслов загинув 21 травня 2018-го. - Gazeta.ua) , "Бонд" і я. Ми несли "Цинка".

По дорозі були старі окопи зарослі травою. Ми їх не бачили, тому постійно падали в них. Слава навіть пожартував тоді: "Хлопці, ви мене швидше самі вб'єте, ніж до госпіталя донесете".

"Май" (командир розвідників Володимир Майборода загинув 1 квітня 2018 року. - Gazeta.ua) уже чекав на автомобілі. Ми переклали пораненого йому і повернулися на позицію. "Бонду" постійно було погано. Його теж треба було госпіталізувати, але хлопець проявив характер. І тримався до кінця зміни. Він взагалі класний боєць, і далі воює.

На ранок подзвонив дружині. Потім до нас приїхав "Май". Ми поговорили з ним, він розпитав про деякі нюанси вечірньої трагедії. Похвалив, що я не розгубився і надавав допомогу побратиму.

Після артилерійської відповіді росіян, я виколупав з дерева, яке було позаду мене, осколок від міни. Він пролетів на рівні моїх грудей - голови. Якби не щасливий випадок, коли я присів, то не було б зараз ніякої розмови.

Хоча тут зіграв мені на руку досвід в Іловайську. Адже тоді, під час обстрілів і важких контузій, я розгубився. А літом 2017-го все зробив, як треба. Поїхав з хлопцями в госпіталь, щоб прокапатись. Адже це була п'ята по рахунку контузія.