Фільтрувати мову потрібно завжди - українка про плюси та мінуси життя у Вірменії

6

Фото: thedevochki.com

У Вірменії панує патріархат - чоловік заробляє гроші, жінка може працювати, якщо при цьому вона буде справлятися з побутом і дітьми. Вірмени не роблять ставку на туризм, і від цього програють. Тут є гори, заради яких не потрібно їхати в поїзді, багато смачних овочів, фруктів і сухофруктів. Центр кожного будинку - це великий стіл, що збирає всю родину.

Українка Євгенія Лісовенко розповіла, як заради відносин з хлопцем переїхала жити до Вірменії, пише ресурс thedevochki.

"Вірменія - чудова країна. З цим погодиться кожен, кому пощастило відвідати цей колоритний сонячний край. Я не вибирала цю країну і навряд чи наважилася б сюди приїхати просто так. Горду" гранатову республіку" марно недооцінюють як туристичний напрямок. Все те, чим нас так вабить Грузія, є і тут. Моря немає, але море - не головна визначна пам'ятка Кавказу, - зазначає Євгенія, - Перші два місяці була ейфорія, так. Задоволення, що отримуєш від знайомства з новою культурою, традиціями, людьми - це те, навіщо люди подорожують. Ти жадібно вбираєш національні особливості, голосно радієш позитивним змінам у твоєму тепер новому побуті і не помічаєш негативу".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Батько трьох доньок розповів, чому та як переїхав з родиною до Америки

Перше і головне, за що любиш Вірменію - це гори. Для зустрічі з ними не потрібно ніч трястися в поїзді. Півгодини на машині з Єревана в будь-яку сторону - і вуаля. Емблемою Вірменії вважається гора Арарат, хоча знаходиться вона на території Туреччини. Арарат обожнюють, її присутність відчуваєш на всій сувенірній продукції, на картинах, на дерев'яному обрамленні шахів ручної роботи. Крім гори і коньяку назва "Арарат" присутня чи не в кожній категорії товарів і послуг (готель, тв-канал, сік, сигарети, чай, кава і т.д.). Арарат - значить якість. Так само сильно, як Арарат, вірмени люблять чорний колір і "Ниву". У чорному кольорі прекрасно все, крім "Ниви". "Нива" повинна бути білою і тюнингованою.

 

У Вірменії смакові рецептори відкривають для себе нові горизонти. Овочі, фрукти, сухофрукти - ось де вони справжні. Особливий захват від свіжих абрикос, помідорів і сушених персиків. М'ясо - це основа столу, шашлик - практично член сім'ї. Місцева в'ялена яловичина (бастурма, суджук) не поступається за смаком хамону. Тут вміють поводитися з раками: кебаби, омлет з раковими шийками, суп - все смачно. Кінзу додають майже в усі страви, але до цього швидко звикаєш. В Єревані я вперше спробувала і навіки полюбила шаурму. Вірменська кухня ситна, калорійна, солона і складна, але це основа культури. Центр кожного будинку - це великий стіл, що збирає всю родину.

Вірмени - вкрай відкриті, доброзичливі, гостинні і щедрі, і в даному випадку слово "вкрай" - визначальне. Люди обожнюють свою країну, але при цьому кожен другий мріє емігрувати. Тут відчувається згуртованість, братство, готовність допомагати і підтримувати і своїх, і дорогих гостей. До іноземців ставляться з повагою, трепетом і привітністю. Гостям намагаються догодити і найбільше бояться образити або залишити про себе (і про країну) погане враження.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українець розповів про особливості роботи стоматологом у Чехії

Суспільство тут залишається дуже консервативним у поглядах на відносини і сім'ю. До весілля молоді люди живуть з батьками. Можливості перевірити спільний побут на міцність немає, з інтимним життям теж все складно.

З першого дня в Єревані мені було некомфортно від підвищеного чоловічої уваги. Я з усіх сил намагалася її не привертати: скромно одягалася і рідко використовувала макіяж. На мене дивилися і дивляться так, ніби я гола. Часто слідом звучать фразочки на кшталт: "Ого, які губки пішли!", "Красуня, постій!", "Моє сонечко" і т.д. Думала, може це через колір волосся, але хустка не допомогла. Потім зрозуміла, що не важливо, наскільки добре я виглядаю: в треніках і з немитою головою тут я не менш популярна. Все тому, що вірменські чоловіки бачать в мені всього лише можливу доступність, я - їх шанс на близькість. Постійно підходять знайомитися. Двічі після відмови познайомитися чоловіки йшли за мною досить довго, не втрачаючи надії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кондиціонери є скрізь - українка розповіла про комфортне життя в Австрії

Це стало єдиним негативним враженням перших місяців. Спочатку був стрес, але я навчилася з ним справлятися. Тепер я не дивлюся на обличчя і ходжу в навушниках. Мені не страшно, тому що в Вірменії безпечно. Ніхто тебе силою нікуди не потягне. Тут рівень злочинності близький до нуля: немає крадіжок, насильства, викрадень. Влітку машини залишають з відкритими вікнами, всередині можуть бути речі - ніхто не чіпатиме. Такий порядок зазвичай спостерігається в мусульманських країнах, але в християнській Вірменії я відчуваю себе безпечно навіть одна вночі на вулиці, і це величезний плюс.

 

Фаза розчарування, або "І на Арараті є плями"

Через два місяці знайомства з країною і організації побуту, ми перестали бути туристами, але при цьому не стали своїми. Попри спільне радянське минуле вірменського і українського народів, між нами велика ментальна прірва.

Так, вірмени відкриті і доброзичливі, але таких же якостей очікують від тебе. Їх щедрість і гостинність повинні бути взаємні. В країні амбітних екстравертів інтровертам і соціофобам жити складно. Якщо тебе запрошують - треба йти, інакше це особиста образа. Коли тебе запрошують - чекають відповідного запрошення, інакше ти нечемний і невдячний. При спілкуванні потрібно ретельно підбирати вирази, думати про всі можливі приховані смисли своїх слів. Все, що може і не може бути сприйнято на особистий рахунок вразливою вірменською душею, обов'язково буде сприйнято саме так. Ця дитяча образливість не дає розслабитися, фільтрувати мову потрібно завжди.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто з українців їде на заробітки в Чехію

У Вірменії панує патріархат. Чоловік заробляє гроші. Жінка може працювати, якщо при цьому вона буде справлятися з побутом і дітьми. Одного разу в гостях після короткого спільного застілля велика компанія різко розділилася за статевим принципом. Розділилася буквально: чоловіки пішли в окреме місце для чоловічих розмов, жінки - на кухню. Коли прийшов час для кави та десертів, я покликала чоловіків за стіл, але жінки відправили їх назад: "Сидіть там, ми вам все принесемо". Жінки з жінками, чоловіки з чоловіками.

Жінки люблять яскравий макіяж, підбори, мініспідниці. Це не вважається вульгарним, адже до весілля вони недоторканні, а після весілля показують, як чоловікові пощастило з красунею дружиною. Ринопластика - звичайна і поширена процедура.

 

Серйозні вірменські чоловіки в переважній більшості - невиправні гомофоби. Весело спостерігати за їхньою реакцією на різнокольорові чоловічі шкарпетки і яскраві речі. Попри свою брутальність, при зустрічі та прощанні чоловіки цілуються і обіймаються, ходять по вулицях під руку. Ніяк не можу звикнути до місцевої моди на чоловічі шуби. Чорна шуба на вірменині - це красиво і статусно, так і знайте.

В країні культ сім'ї. Одружуються з вищезазначених причин рано, сенс життя - в дітях. Дітей тут багато, троє і більше в кожній родині. Сімейні цінності настільки важливі, що корпоративи в міжнародній компанії організовують для сімей співробітників, з собою беруть навіть дорослих дітей. Я отримала тонни співчуття через статус "незаміжньої" і кілограми питань про плани на потомство, адже кожна жінка апріорі хоче заміж і дітей.

Орієнтаційна фаза, або "А вдома краще"

Ми побачили реальну Вірменію з усіма плюсами і мінусами. Плюси стали сприйматися як належне, а мінуси - різко і болісно. З'явилася гостра ностальгія по дому, по своїм людям, по магазинах і продуктам, сервісу, звичного дозвілля і оточенню.

Виявилося, що в Україні прекрасні водії, вони знають і дотримуються правил дорожнього руху, і в принципі гарні хлопці, коли не випивають. Грузини кажуть, що гірше вірменських водіїв тільки грузинські, і я їм вірю. Мене тричі ледь не збили на одному і тому ж пішохідному переході. Машина різко з'являється з-за повороту, очі водія збільшуються, я відскакую, а він навіть не намагається пригальмувати. Попри зухвалу манеру їзди, аварій тут набагато менше, ніж у нас. А все тому, що ніхто не дозволяє собі сісти за кермо в нетверезому стані.

 

Пішоходи поводяться так само, як і водії. Це цілком нормально, коли двоє-троє хлопців стоять і спілкуються посеред вузького тротуару з інтенсивним потоком руху. Нікого не бентежить те, що вони створюють пробки, що іншим доводиться виходити на проїжджу частину або просити їх зміститися. У супермаркеті потрібно поставити свій візок в проході між стелажами, щоб вона стала чужою проблемою, інакше ти не вірменин. Організована черга? Що ви, хто перший протиснувся - той молодець.

Обов'язково спізнюватися скрізь і завжди. Навіть в театр. Прийшли на стрижку в призначений час - доведеться почекати хвилин 40, адже ваш майстер поїхав у справах.

Після Арарату, чорного кольору і біло "Ниви" в списку улюблених вірменами речей йдуть поради та настанови. "О, техніки ремонтують каналізацію! Треба простежити, щоб все добре зробили!" - подумала пишна жінка з великими пакетами із супермаркету, зависла над відкритим люком і давай радити.

Фаза подолання депресії, або "Свій серед чужих"

Далі - адаптація та інтеграція. Для вірмен ми - брат-джан і красуня-джан. Мене впізнають касири, продавці, офіціанти. В улюбленому італійському ресторані на день народження вставляють свічку в лазанью, і кожен офіціант підходить привітати. Я спокійно ставлюся до того, що вірменський таксист розбирається в українській політиці краще за мене. Я посміхаюся, коли дорожній поліцай запитує, яка в Україні валюта: російський рубль або вірменських драм.

У нас з'явилося своє оточення: люди, які не відповідають стереотипам і узагальненням. Нас розуміють, приймають і не ображаються. Все не так злить і вже не здається ірраціональним.

 

Ми знаємо, якщо не торгуватися - переплатиш вдвічі або втричі. Також знаємо, що постійним клієнтам на ринку роблять знижки і дарують подарунки, тому до "своїх" продавці дуже лояльні. Але раптом нашого продавця немає, як виявляється, що навпроти все дешевше і не гірше, і теж зі знижками та бонусами.

Ми звикли до відсутності формальностей. Головна валюта будь-яких взаємин - довіра і чесне слово. Вірменія - аналогова країна. Інтернет-технології добре працюють тільки в службі доставки їжі. Для всього іншого є телефон і широка мережа контактів на будь-який випадок, сарафанне радіо і рекомендації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "За рік можна заробити на відкриття бізнесу в Україні" - діаспорянка розповіла про умови праці в Словаччині

Вірменські понти на рівень вище українських. Кредит беруть на крутий номерний знак для автомобіля, на новий рік, що тут святкують довше тижня, і на весілля для 100-500 осіб. Пофарбувати "жигулі" рідкою гумою, зробити тонування лобового скла, ксенонові фари і диски для "Ниви" - це по-вірменськи.

Діяльна фаза, або "Як форель в Савані"

Культурний шок позаду, і ми живемо звичайним життям. Приїзди додому все так само радують, але й тут непогано.

У Вірменії майже все дорожче. Дешевше тільки таксі, оренда житла, прибирання і чечуга. Тому кожен приїзд до Києва - стратегічний. Ми складаємо список покупок, справ, зустрічей і візитів до лікарів заздалегідь. Додому возимо сухофрукти, коньяк і бастурму, назад - все інше.

 

Тут не дуже розвинена культура спорту. Є кілька мережевих залів з вартістю річних абонементів від 800 до 1000 доларів. Спортзали - місце швидше іміджевий і тусовочне, ніж спортивне. Є також аналог нашого Гідропарку з тренажерами просто неба: влітку там аншлаг.

Культура розваг в Україні також більше. У Вірменії люблять кіно, яке, на щастя, показують російською. Більярд, караоке, квест-кімнати, джаз-клуби - найбільш популярні види дозвілля. Бракує хороших концертів, майстер-класів та курсів. Проте, є відмінні музеї, гірськолижний курорт і безліч гірських маршрутів з древніми християнськими і язичницькими храмами.

Я не можу тут офіційно працевлаштуватися, тому використовую час для саморозвитку. Вчу французьку (останні 11 років зі змінним успіхом), почала вчити іспанську, читаю, проходжу онлайн-курси і вчуся писати. У Вірменії я - ​​фея домашнього затишку, богиня кухні, менеджер із закупівель і комунікацій. Я щаслива, що зробила паузу в кар'єрі, отримала цінний культурний досвід і змогла присвятити час собі. Я із задоволенням повернуся додому, коли прийде час. А поки я тут, буду радіти горах, сонця і відкритим, щирим людям.

×