Фото: Надано Андрієм Влезько

Більшість емігрантів починають життя у США з Нью-Йорку. У країні малозабезпечені люди можуть оформити пільгову медичну страховку та отримати безкоштовуо їжу. Емігранти можуть отримати кредит на будинок на 30 років. Проте будуть перевіряти кредитну історію, та чи спроможний платити взагалі.

Про це Gazeta.ua розповідає Андрій Влезько з Макіївки Донецької області. Через війну, у рідному місті залишив власний бізнес та великий будинок. До Андрія приходили з погрозами так звані "представники нової влади", розмова закінчилась побиттям чоловіка та зламаною щелепою. Андрій з дружиною та трьома дітьми покинули усе та поїхали жити спочатку у Київ до брата, а потім у місто Нью-Йорк, США.

Шлях від Макіївки до Брукліна

"У Києві квартири донецьким здавати не хотіли. А коли дізнавалися, що сім'я з трьома маленькими дітьми, взагалі кидали трубку телефону, - згадує Андрій, - Купа проблем просто зводили з розуму. Брат дозволив залишитися у нього в будинку. Ми вирішили взяти невелику перерву від активних дій і приділити час відпочинку. Вирішили з'їздити на запрошення друзів в США у Нью-Йорк".

 

Опинившись в Штатах, зустрілись з донецькими знайомими, які на той момент прожили в США понад 25 років. Вони запропонували пожити у них і не витрачати гроші на готель. Квартира у них була велика, а діти виросли та роз'їхалися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ціни на їжу залежать від магазину" - українець про життя в Ізраїлі

Паралельно у брата Андрія в Києві банк забрав квартиру і родині знову не було куди повертатись. За порадою друзів, вирішили просити політичного притулку у влади Сполучених Штатів Америки.

"У нас були певні заощадження, але вони швидко закінчувались. А щоб отримати дозвіл на роботу, потрібно було чекати. Грошей катастрофічно не вистачало, не могли дітям купити навіть елементарні іграшки. Все частіше і частіше думав кинути все і повернутися в Україну, накривав відчай. Але всі радили перетерпіти, - розповідає Андрій, - У районі Брукліну, де ми жили, нам не сподобалось. Було брудно, крізь один бетон, зелені немає взагалі. Але всі емігранти починають шлях в Америці саме з Нью-Йорка".

Перша робота Андрія на новому місці була в рекламному агентстві, де керівником був одесит.

 

"Начальник буквально знущався над людьми, вважаючи, що йому довелося складно свого часу і всі інші повинні повторити його шлях. Заробiтна плата була нижче, ніж мінімальна по штату Нью-Йорк - згадує Андрій, - Випадково прочитав в російськомовній газеті оголошення про пошук інженера-електрика в американську компанію. А це моя спеціальність. Подзвонив без особливої ​​надії. Мене взяли. До сих пір працюю тут. У нас відмінна команда. В компанії працюють співробітники всіх рас і національностей".

Як влаштувались на новому місці

Нещодавно родина придбала будинок у штаті Нью-Джерсі. Отримали кредит на 30 років з низьким початковим внеском за державною програмою. Та щоб його оформити, проходили довгу процедуру з перевіркою платоспроможності та кредитної історії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "За рік можна заробити на відкриття бізнесу в Україні" - діаспорянка розповіла про умови праці в Словаччині

"Двійнята Ксюша і Ліза в цьому році пішли в школу. Дружина почала працювати помічником кухаря у кафе. До цього вона була з ними вдома. Тут усі дитячі садочки приватні і коштують близько 1000$ за дитину, а у нас подвійні витрати, - ділиться Андрій, - Старшій доньці Христині зараз 10 років, вона ходить в школу з того моменту як ми приїхали в Америку. Мабуть, адаптувалася швидше за всіх, Хоча прийшла в школу не знаючи англійської зовсім. Навіть боялася в туалет попроситися, не знала як".

 

Школи безкоштовні, фінансуються з податків. У штаті, де живе родина, податки високі, але й школи гарні. Зазначають, що діти із задоволенням ходять у місцеву школу. Їм цікаво викладають, поважають учнів і немає якогось тиску, що зустрічається в українських школах.

Як американська медицина врятувала доньку

Ще в Україні у доньки Лізи з двійнят були серйозні проблеми із хребтом. Дитина без лікування могла просто померти. У Києві оформили інвалідність. Невелику надію дали в столичній лікарні "Охматдит". Сказали, що необхідна операція, але гарантій дати не можуть.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто з українців їде на заробітки в Чехію

"Сказали, що дочка має до 20 років носити пластиковий корсет та змінювати їх кожні 6 місяців. Він коштував 600$ кожні півроку, у ньому дитина не могла ні зігнутись ні ходити нормально. Уявіть, як це було складно для 2-річної дитини, - розповідає Андрій, - У США знову звернулись до лікаря за порадою. Лікарні тут як у кіно і ставлення як до людей, усе продумано наперед. Доньку перед процедурою МРТ відвели до іграшкового апарату та показували як усе буде відбуватись та вона сама проводила таку процедуру іграшковим пацієнтам, дарували іграшки".

 

Коли тільки переїхали у США, Андрій не знав нічого про медичне страхування. Віддавали останні 100$ за одну консультацію в лікарні. Друзі допомогли подати документи на страхування. Завдяки страховці, дівчині зробили необхідну операцію в спеціалізованому відділенні одного з кращих госпіталів світу. Операція тривала понад 6 годин, її робили два хірурга.

"Потім була довга реабілітація після, але все пройшло успішно, - згадує Андрій, - Ставлення персоналу просто вражало. У кімнаті очікування була кава та їжа. А після операції вийшли хірурги та балакали з нами, розповідали, що усе добре".

Зараз дівчинка цілком здорова, живе повноцінним життям, займається спортом. Андрій зазначає, що місцеві лікарі розповіли перед операцію, що ті дорогі пластикові корсети були абсолютно не потрібні. І українські лікарі точно знали про це.

 

"Чим довше живимо в Америці, тим більше закохуємося в неї. Плавно переключилися на американські свята і традиції. З'явилося багато нових надійних друзів, всі допомагаємо один одному, - ділиться Андрій, - Озираючись назад розумію, що нам реально тут щастило. Але якби сказали повторити все це, знаючи через що довелося пройти, напевно, не змогли. Це була авантюра високого рівня".

×