Дві поезії радянського поета Володимира Сосюри, які раніше не були відомі широкому загалу читачів, знайшов директор літературного музею Хмельницького Василь Горбатюк, 51 рік.
— Це сталося півроку тому, — розповів він "ГПУ" по телефону. — Я часто їжджу до бібліотек різних інститутів. Там є багато матеріалів про українських письменників. Того разу поїхав до книгосховища Кам"янець-Подільського університету. У старих підшивках шукав ранні фейлетони Остапа Вишні. І у газеті "Селянська громада" від 3 серпня 1919 року натрапив на вірш "Останній бій" із восьми строф. Там були рядки: "Я знаю, розцвітуть чудових чар надії, душею спалахне і старець, і боєць". А під віршем підпис: "козак гайдамацького полку В. Сюсюра". У той період український поет саме так підписувався. Тому немає сумнівів, що то його вірш.
Горбатюк почав гортати підшивку далі. І в газеті Української Народної армії "Український козак" від 1 липня 1919 року знайшов ще одну поезію Сосюри на шість строф, без назви:
"Плаче місяць в травах, дощ хатини мочить.
Стогне вітер в ставнях, криші розгорта.
І в сльозах кривавих думи мої й ночі.
І в сльозах кривавих мрія золота".
— Цей вірш Володимир Сосюра написав у селі Коржівці Деражнянського району Хмельницької області, — упевнений Горбатюк. — Під час громадянської війни поет у лавах Української Народної армії бився проти денікінців неподалік того села.
Володимир Сосюра народився на Донбасі 1898 року. Коли йому було 17, почав писати. Видав 80 збірок. 1948-го письменник отримав Сталінську премію за збірку "Щоб сади шуміли". 1951 року його звинуватили в буржуазному націоналізмі за поезію "Любіть Україну". Помер Сосюра від гіпертонії 1965-го.
4 
35413
Коментарі