Найкращим прозовим твором минулого року назвали дебютний роман "Лазарус" 36-річної Світлани Тараторіної. Отримала нагороду "Літакцент року". Премія присуджується з 2008-го.
— Дії фантастичного детективу відбуваються 1913-го у Києві, — розповідає про свою книжку Світлана Тараторіна. — Зображаю світ, в якому співіснують люди і нечисть — упирі, перелесники, відьми, вовкулаки, русалки, водяники. Є звід спільно ухвалених законів. Справи вирішуються в міській думі, де є дві фракції — людей і нечисті.
Книжка починається з того, що на Трухановому острові знаходять мертвого хлопчика. До Києва приїжджає слідчий Олександр Петрович Тюрин. Крім розслідування вбивства, втягується у ще багато справ.
Прізвище Ющинський для вбитого обрала невипадково. Це посилання на гучну справу 1905 року. Тоді єврея Менделя Бейліса звинуватили у вбивстві сусідського хлопчика, що спровокувало погроми. Справа дістала славу "кривавого наклепу". Стала типовою для судової системи Російської імперії. Бо багато звинувачень були політично вмотивовані, підтасовані. Хоча Бейліса зрештою звільнили.
Важливим у книжці є час — 1913-й. Хотілося захопити мить напередодні повної катастрофи. Це був рік найбільшої стабільності, найкращих економічних показників Росії. 1914-го почалася Перша світова.
Робота над романом була терапією після Майдану і анексії мого рідного Криму. Досліджую, де ця точка неповернення, коли йдеться поділ на своїх та чужих. І мирний діалог уже неможливий. У романі намагалася показати, що є різні люди. Залежно від ситуації вони розкриваються по-іншому. Визначає особистість не зовнішній вигляд чи походження, а вчинки. Злочинцем у моїй книжці може бути як людина, так і нечисть.
— "Лазарус" — це яскравий дебют і непересічний роман, — каже літературознавець Тетяна Трофименко, 40 років. — Рідко у наших сучасних авторів бачимо вміння створити цілісний художній світ. Продуманий, без провисання на деталях. Світлана Тараторіна чітко знає, що хоче розповісти. І це в неї поєдналося з хорошим стилем та сюжетом.
Серед претендентів у прозовій номінації також були романи "Коханці Юстиції" Юрія Андруховича, "Люди в гніздах" Олега Коцарева, "Світ не створений" Мирослава Лаюка та "План порятунку України" Леся Белея.
— Книжка Юрія Андруховича про злочинців різних епох — це в будь-якому разі подія 2018 року, — продовжує Тетяна Трофименко. — У Лаюка і Коцарева поки що прозові книжки слабкі. В поезії ці автори значно сильніші. Олег Коцарев написав псевдородинну сагу. Не розумію, для чого справжні історії дому Коцаревих у таких подробицях вивалювати на читача. При цьому підмішуючи містику, п'ять версій, чому прапращур письменника захворів на сифіліс. Цікаві сімейні перекази, щоб розчулитися. Побачити людську трагедію на тлі епох. Або має бути суцільний експеримент. Коцарев усе змішав, і це нудно. Щодо Белея, то я взагалі здивована, що потрапив до короткого списку. Мене злякало, яка купа сміття може бути в голові у кандидата філологічних наук. Написав 300 сторінок суржиком з матюками. Кепкує із заробітчан й офісних працівників, письменників, міліціонерів і пенсіонерів. Багато хто хоче повторити успіх Леся Подерв'янського. Але Белею це наслідування не вдалося. Я давно мрію, щоб премію "Літакцент" отримав Максим Кідрук. Його цікаво читати, незважаючи, чи любиш книжки про катастрофи. У Кідрука є потужна психологічна складова і неперевершений сюжет.
Дивно, що не доходить до претендентів воєнна проза. Нещодавно бачила перелік із майже 300 книжок про війну на Донбасі. Поки що це переважно документальна література. Є дуже популярні щоденники ветерана Валерія Ананьєва "Сліди на дорозі". Вийшли 10-тисячним накладом.
Написали книжку за мотивами серіалу
— Мені замовили написати книжку за мотивами серіалу "Школа", розповідає письменниця 30-річна Ольга Купріян. Її роман "Щоденник Лоли" отримав нагороду "Літакцент" у номінації "Поезія і проза для дітей". — Треба було зробити доповнення до фільму і "просунути" літературу для підлітків. Головна героїня 15-річна Лола спочатку викликала в мене негативні почуття. Вона бридка, але ми всі в певному віці буваємо такими. Тому описую всі події з точки зору Лоли, щоб вона викликала симпатію. Підліток розповідає про втрату матері, перший секс. Книжка не є повтором серіалу. Описую весь 10-й клас, а у фільмі — тільки останні два місяці. Лола живе з бабусею. Фактично виховує сама двох молодших братів і сестру. Заробляє на життя родини. Сироті Лолі довелося зарано подорослішати. Хоч і має серйозні обов'язки, насправді часто вчиняє по-дитячому. Її судження бувають помилковими. Наприклад, після ночі з хлопцем Лола завагітніла. Повелася на міфи про те, що від першого разу дітей не буває. Сподіваюся, що підлітки, прочитавши книжку, не робитимуть таких помилок.
2 
1
Коментарі