— Те, що відбувається на Донбасі — крихітний вершечок айсберга. Війни ХХІ століття виграватимуть не обстрілами міст, а бомбардуванням мізків, — каже письменниця 58-річна Оксана ЗАБУЖКО. На ІІІ Міжнародному літературному фестивалі "Острів Європа" презентує збірки "І знов я влізаю в танк…" і "Після третього дзвінка вхід до зали забороняється".
— Письменник має бути для суспільства добрим псом, — продовжує Забужко. — Він має "рити лапами", терплячи камені, крики інших. Треба його інтуїція. Це визначає вартість літератури в епоху гібридних воєн.
Виступає письменниця на подвір'ї канцелярії Симона Петлюри. Поряд установили броньований автомобіль часів Української революції 1917 року. Забужко одягнена в червону сукню з українським орнаментом. На шиї — намисто.
За 5 м від заходу стоїть компанія із трьох чоловіків. Слухають, що розповідає Забужко.
— Щось там верзе про якихось собак, нічого не зрозуміло. Пішли, дістало. Краще вип'ємо чогось, — каже один із них.
— Нам стільки разів убивали комплекс меншовартості, що ми ще собі не довіряємо, — говорить Забужко. — Приїздять західні інтелектуали до нас і кажуть: "Жоден народ не витримав би на дистанції одного покоління два майдани". Фактично три, рахуючи перший 1990 року. Зрештою, він став поштовхом до розпаду Радянського Союзу. Ми ще все думаємо, чи вистачить нам сил. І що тепер, коли Зеленський президент? Вони ж старатимуться розвалити державу й інституції? Так, вони робитимуть це. Але ми ж для чого? Давайте перестанемо сприймати себе як об'єкт експерименту. Треба сприймати себе як суб'єкт історії.
Наприкінці зустрічі письменниця прочитала розділ із книжки "І знов я влізаю в танк": "Не дай нам зрадити наших мертвих, і тих, хто ще не народився". Хлопець із поголеною головою попросив на примірнику написати три слова, які найбільше хвилюють Забужко. Вона вивела — "любов, вірність, віра".
Учасники "Острова Європа" організували акцію на підтримку українських моряків, захоплених Російською Федерацією. У річку Південний Буг випустили 24 паперових кораблики, що символізують захоплених у полон українців. На кожному — ім'я та прізвище моряка.
— Закликаємо написати листи всім українським політв'язням і військовополоненим, яких незаконно утримує російська влада, — каже директор фестивалю 31-річний Олександр Вешелені. — За чотири дні заходу отримали майже 20 листів. Їх відвезуть до центру громадянських свобод у Києві, звідти вони відправляться адресатам.
На острові Кемпа в центрі Вінниці біля фонтану "Рошен" чеська виконавиця 48-річна Весна Касерес співає чеською та боснійською про депортацію кримських татар. Обмотує руки червоною ниткою. Це символізує кров.
Кемпа — один із найбільших островів річки Південний Буг на території Вінниці. Дістатися туди можна тільки катером. Із метою збереження природи на острові присутніх на заході не має бути більш як 100 людей. На Кемпу було заборонено приносити їжу.
Біля секс-шопу "Клубнічка" на вул. Соборній літератор із Калуша 56-річний Юрій Іздрик читає поезію.
— Свого часу тут була розташована перша в місті книгарня, — пояснює місце заходу Олександр Вешелені.
У останній день фестивалю о 20:30 в садибі Михайла Коцюбинського розпочався концерт 47-річної Мар'яни Садовської. До Вінниці приїхала на декілька годин. Із 2002-го живе із сім'єю в німецькому Кельні.
— У вашому місті я вперше, — каже Садовська. — Але на Вінниччині була років 10 тому. Їздила у фольклорні експедиції.
2014-го була у Волновасі на Донбасі. Готуючись до виступу, спитала, чи у селах співають. Відповіли: "ще і як". Тоді зрозуміла — треба їхати в експедицію. За два роки навколо сіл Маріуполя зібрала місцеві пісні, легенди та щедрівки. Казали, аби добре вивчила місцевість, бо можу заблукати на окуповану територію. У селі Єгорівка знайшла дивну, неріздвяну колядку.
"… Вставайте мертві з гробу, та підемо ми до Бога. А Бог буде нас судити…", — співає Садовська.
Міжнародний літературний фестиваль "Острів Європа" тривав 13–16 червня.
3 
35413
Коментарі