У Національному музеї літератури показали 100 ікон мексиканських святих, створених 28 українськими художниками. Вартість робіт від $250 до 1,5 тис. Їх намалювали за вісім місяців студенти, випускники й викладачі львівської та київської шкіл іконопису. Виставку організували фонд Петра Ющенка "За помісну Україну" та мексиканське посольство.
Отці Роман з костелу Святого Олександра та Сава з Видубицького монастиря благословляють виставку. Ікони намальовані олійними фарбами на дереві. На них зображені святі Франциск, Венедикт, Антоній, Санта-Роза. Гості фотографуються біля них.
— Місяць тому тут була виставка Олександра Ковальчука "Ікони на склі". Ніколи не бачила нічого подібного, — розповідає ведуча вечора Галина Ільєва дружині посла українці Жанні. Та поправляє біляве волосся, обсмикує синю без рукавів сукню, киває.
— На Андріївському узвозі такі ікони, як тут, можна купити в десять разів дешевше, — пошепки додає Ільєва.
Посол Мексики Сесар Окаранса, 52 роки, цілує дружину в щоку.
— Мексика прийняла католицизм у пізньому Середньовіччі, — розповідає гостям мексиканською, прес-аташе Альба Бесера перекладає російською. — Наші ікони не такі досконалі, як ваші, їх малюють на картоні. Обличчя святих не смиренні і спокійні, а мученицькі, страдницькі.
Художник Петро Гончар, 59 років, просить посла не применшувати ролі мексиканських іконописців:
— Давід Сікерус прославив Мексику в цілому світі! Ваша школа співзвучна з українською школою бойчукістів.
Жанна розказує, що недавно їздила в гості до Мексики.
— Маски, лики, які там продають, — мученицькі. Я ходила, довго вибирала сувеніри для друзів, але так нічого й не вибрала. Маю від першого шлюбу двох доньок-близнючок — Анну й Марію. Дівчатка хрещені в греко-католицькому храмі. Вони часто ходять із Сесаром до церкви.
Залою походжає 70-річний мистецтвознавець Дмитро Степовик із келихом червоного вина й цукерками на пластиковій тарілці. Помітивши дружину посла, хапає її за руку, цілує в щоку:
— Рад, как рад встрече! — вигукує.
— Ми хіба з вами знайомі?— дивується жінка.
До кризи за ікони непогано платили
— Счас я договорюсь, поедем с нами в Пассаж, еще на одну выставку.
— Я нікуди не поїду, — відходить убік Жанна, — мені туди не треба.
Гостей пригощають цукерками, тістечками й вином.
— Щодня виховую в собі іконописця, — розказує куратор виставки, художник Дмитро Гордіца. Його роботи зберігаються в Нью-Йорку, Мюнхені. — Мушу постувати, молитися, відмовляти собі в інших задоволеннях. Лише після цього беруся за пензель та фарби. У Богуславі в монастирі малював вісьмох святих. до кризи за ікони непогано платили. Тепер грошей вистачає лише на фарби й рами.
3 
1
Коментарі