— Київ мені нагадує глуху Рязань, у яку кидають шматки фаршу, давно перемеленого у московській м'ясорубці, — нардеп Тарас Чорновіл, 49 років, п'є львівську каву за сценою у Мистецькому Арсеналі.
— Проблема столиці — що це місто-горнило, у якому все замість переварюватися — перемелювалося. У 1930-х із Києва жорстко випалили стару українську культуру. Читаємо Булгакова, але паралельно тут були Старицький, Косачі. Навколо них багато чого крутилося. Дехто з них переїхав зі Львова, як-от Курбас. Але ж не на голе місце. Пізніше Богдан Ступка не зміг би вирости у Києві на порожньому ґрунті. Коли ж усю культуру фактично знищили в другій половині 1950-х, до столиці почалося масове переселення з навколишніх сіл. Могли би привнести свою гарну центральноукраїнську культуру, але тупа русифікація перетворила Київ на рагульське місто. І таким він був до початку 2000-х. Зараз паростки української свідомості, на жаль, зароджуються не зі старого колосального шару, а створюються наново.
Львів — досі культурна столиця країни?
— Його вплив на Україну зростає. Хоч інтелігенцію у нас дико зневажають, але вона ще впливає на стан справ. Класична музика — рівень неймовірний, твори Людкевича, Скорика, Колесси. Також потужний львівський поштовх — група "Мертвий Півень". Завдяки її лідеру Михайлові Барбарі в Харкові зародився театр "Арабески". Дуже корисне явище європейського рівня.
Усвідомлення потреби в незалежності України почалося у Львові. А у середині 1990-х місто зазнало страшного розчарування у шляху, яким пішла країна. Воно занепало. Тоді цікаві зрушення відбувалися у Харкові, Одесі. А у Львові тривали кримінальні розборки і залишалася звичка купуватися на гарну вишиванку. Плюс величезний відплив львів'ян до Києва. Ніхто не знає, скільки галичан у столиці. Десь близько 100 тисяч. І не на останніх посадах. На перших їх, як правило, нема. Проте у середній ланці управління бізнесу — багато.
У Львові є заможні україномовні люди, часто навіть неукраїнського походження. Традиції львівських аптек і кондитерських у місті відроджує етнічний росіянин Андрій Іонов. На відміну від Києва, де місцеві скоробагатьки не хотіли з українським мати нічого спільного. Хоча зараз це змінюється.
Які переваги Львів має перед Києвом?
— Галичина не зазнала такого генетичного зрушення, як Голодомор. Міську культуру центру України знищили до Другої світової. Львів'яни радянську владу як деморалізуючу по-справжньому відчули лише 1946-го, коли ліквідували греко-католицьку церкву. Але у душу все одно не залізли.
У 1970-х, якщо кияни хотіли відчути себе в Європі, їхали до Львова на каву. Зараз скажи киянину, що посиджувати в кав'ярні — це львівська звичка, пошле.
2 
1
Коментарі