На понад 70 мов переклали комікси бельгійського художника Ерже про Тентена.
Книжка "Тентен. Репортер "ХХ віку" у країні Сов'єтів" вийшла українською в київському видавництві "Пінзель". Оригінал побачив світ 1929-го. Розповідає про відрядження героя в Радянський Союз. Він стає свідком Голодомору в Україні 1921–1923 років.
Тентен вирушає в СРСР, аби розповісти читачам брюссельської газети "ХХ вік стисло" правду про тоталітарний режим. Репортера переслідують агенти Державного політичного управління. Намагаються зашкодити його місії. Підкладають вибухівку в потяг. У Москві Тентен дізнається, що інші європейські журналісти, запрошені Кремлем, пишуть брехню про "щасливе життя" при комунізмі. У невизначеній місцевості десь між Україною і Білоруссю юнак допомагає селянам повернути реквізоване зерно, за сюжетом.
— Тентен уже 90 років — найрідніший для бельгійських дітей персонаж. А для нас досі залишався незнайомцем, — розповідає редактор українського видання поет Юрко Позаяк, 61 рік. — Здавалося б, що може бути простіше й веселіше за комікси. А в СРСР вважалися чимось буржуазним, сприймалися як щось низького ґатунку, пустишкою. Через це культура мальованих історій у нас не прижилася. Від того найбільше постраждали діти, бо комікси розраховані передусім на них. Нічого не знали про багатьох популярних героїв. На Заході комікси з ніби дешевої розваги переросли в серйозне, ґрунтовне явище. Вивчаються в університетах.
Упродовж півстоліття Ерже намалював 24 альбоми про Тентена, який подорожує в різні куточки світу. Для Бельгії та Франції він такий самий символ, як супергерої Бетмен і Супермен для американців.
Видання пригод Тентена українською — важлива подія. Це процес включення в європейську культуру.
Перша книжка Ерже особлива цінна для нас місцем дії. Очима героя коміксу тодішнім європейцям показують усі жахи Радянського Союзу. Голод, розстріли, варварство, жорстокість, безправ'я. Сучасним українцям цікаво подивитися, як бачили на Заході нашу країну, коли вона була російською колонією. Це об'єктивний погляд, багато що розказує. Особливо для підлітків. Вони зараз не прагнуть знайти інформацію про життя за СРСР. Комікс може стати несподівано багатим джерелом.
Для мене було несподіваним, що хтось нас бачив правильно ще наприкінці 1920-х. Тоді частина європейців була в рожевих окулярах. Але були й емігранти, які розповідали реальні факти. Це залежало від свідомого вибору. Так, як зараз у "Фейсбуку". Інформація є всяка. Вибираєш, кому більше довіряєш.
Не знаю як, але автор майже всі реалії описав правильно. Хоча один епізод мене розсмішив. Тентен заходить у магазин. За ним стежить агент ГПУ. Притулився до стінки й каже собі: "Доки він там купляє одяг, з'їм-но я оцей смачненький банан". Робить це, щоб потім шкірку підкинути Тентену. Аби той послизнувся, упав і розбив голову. У тодішньому Радянському Союзі не було бананів.
Здавалося б, переклад коміксу має бути простий. Але проблема почалася із заголовка. За словниками мали б написати в назві "країна рад". У СРСР обидва ці слова писалися з великої літери й звучали піднесено. Але це радянська пропагандистська формула. А в коміксі подається із презирством і підозрою, негативною оцінкою. Можна було вжити "совіти" — але це варіант західноукраїнський, а тут ідеться про погляд європейців. Вирішили подати так, як це звучить у їхніх мовах — "країна Сов'єтів". Тобто взяли західну назву Радянського Союзу й перенесли на наш ґрунт.
1 
1
Коментарі