— Думала, Борис Нємцов — дядечко з телевізора, звичайний буржуй. Мені не близькі його ліберальні погляди. Та вже після перших днів спілкування ставлення змінилося. Хоч ми з Нємцовим і не однодумці в політичних питаннях, а стали друзями. Його було цікаво знімати, він круто виглядає в кадрі й не ламається. Ми зустрічалися без камери й говорили про життя, — розповідає російська режисерка документальної картини "Мій друг Борис Нємцов" 26-річна Зося РОДКЕВИЧ.
Із 6 жовтня стрічку показують у кінотеатрах Запоріжжя, Львова, Києва, Одеси та Харкова.
Борис Нємцов — російський опозиційний політик. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі жорстко розкритикував дії Росії. Восени 2014 року підписав заяву з вимогою "припинити агресивну авантюру: вивести з території України російські війська і припинити пропагандистську, матеріальну і військову підтримку озброєних прибічників самопроголошених ДНР і ЛНР". Написав доповідь на 64 сторінки "Путін. Війна". У ній зібрав докази російської військової присутності на Донбасі. Опублікувати не встиг. Її оприлюдили в інтернеті вже після смерті Немцова. 27 лютого 2015 року був убитий поблизу Кремля за нез'ясованих обставин.
"Мій друг Борис Нємцов" знімали три роки. Камера слідує за політиком усюди — на мітингах, на зборах партії, у поїзді, машині, у нього вдома. Весь цей час Нємцов жартує і сміється.
Ця стрічка — повнометражний дебют Зосі Родкевич. Вона — москвичка, навчалася в майстерні документального кіно Марини Разбєжкіної. З іншими молодими режисерами знімала фільм "Зима, уходи!" про антипутінські протести напередодні президентських виборів у Росії 2012-го.
— Розчарувалася в мітингах після фільму "Зима, уходи!" У Росії натовп виливає незадоволення, а потім всі йдуть додому і тихо обурюються на кухні. Це все давно перетворилося на гниленьке застійне озеро. У ньому є підземні джерела, але воно нікуди не витікає. Коли Нємцова вбили, я була на дачі під Пітером. Про його смерть дізналася, коли почали надходити есемески на телефон. Я була в компанії людей, які до Нємцова байдужі. Намагалася їм щось довести, розповідала, чому його вбивство — це жахливо, а потім просто пішла на кілька годин в ліс і там ридала. Наступного ранку я поїхала в Москву знімати. Якби Нємцова не вбили, стрічка була б інакшою. Хотіла зняти про політику і про те, як у ній всі використовують одне одного. Нємцова використовували, він також займався подібним. Борис, звичайно, хотів зовсім інший фільм — із закадровими поясненнями.
Нємцов підтримував Україну, коли почалася війна на Донбасі. У складний час він поводився чесно і принципово. Таких політиків, здається, більше нема.
Стрічка "Мій друг Борис Нємцов" отримала Гран-прі на Краківському документальному кінофестивалі в Польщі.
2 
1
Коментарі