— Неспроможність побороти зовнішнього ворога робить людей злішими одне до одного. У тилу Другої світової, коли українці й поляки не могли побити окупанта — росіян або німців, то чубилися між собою, — каже 44-річний Ігор Савиченко, продюсер фільму "Пофарбоване пташеня".

Картину спільного виробництва ­Чехії, Словаччини та України покажуть в основній конкурсній програмі 76-го Венеційського міжнародного кінофестивалю. Пройде в Італії з 28 серпня до 7 вересня.

— Проблема і минулого, і сьогодення — безпричинна ненависть, — про­довжує Савиченко. — Чому переслідували євреїв? Просто тому, що тодішня пропаганда майже в усіх європейських країнах говорила, що вони погані, п'ють кров християнських дітей. Ця ахінея твердо сиділа в головах. Як зараз путінська брехня в росіянах.

Фільм "Пофарбоване пташеня" — про те, як люди ненавидять одне одного на фоні обставин, що не можуть змінити.

Дія стрічки відбувається під час Другої світової. Єврейська пара відправляє сина до родичів у село, щоб урятувати від нацистів. Проте тітка хлопця несподівано вмирає. Він змушений поневірятися Східною Європою. Дитина всюди зустрічає ворожість, переживає насилля, за сюжетом.

У головній ролі — 11-річний Петр Котляр із міста Чеський Крумлов. На знімальному майданчику завжди був хтось із його батьків і психолог.

Фільм зняв чеський режисер 59-річний Вацлав Маргоул, писав сценарій вісім років. В основі сюжету — бестселер польсько-американського письменника Єжи Косинського. Американський журнал "Тайм" заніс книжку до списку "100 найкращих англомовних романів".

— Географічно дія починається на Волині. Перші дві з дев'яти новел ми знімали в селі Сваловичі ­Любешівського району. А загалом не читається в лоб, що в кадрі Україна, Польща або Чехія. Можна здогадатися хіба що за одягом, архітектурою. Так само намагалися, щоб не читалося — де чехи, євреї чи українці.

Головний герой може бути і євреєм, і циганом — у фільмі не уточнюється. Головне, що він інакший. Переходить з одного села в друге в пошуках батьків. На своєму шляху зустрічає зовсім різних людей. Одні підтримують, рятують, інші — ставляться ворожо, ненавидять.

У стрічці мало діалогів — хвилин 10. Більшість — штучною мовою. Як каже режисер, це таке слов'янське есперанто. Такий підхід, аби не було чіткої прив'язки до якоїсь території. Усюди є і добрі, і погані люди. Це не стосується якоїсь конкретної нації.

Відсутність акцентів на національності й території робить історію універсальною.

У стрічці багато зіркових імен із різних країн. Режисер збирав їх років два. Наприклад, шведський актор Стеллан Скашгорд. Він також зіграв у серіалі "Чорнобиль" заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Щербину. Американець Гарві Кейтель казав, що хоче знятися в якомусь хорошому європейському фільмі. Отримав сценарій, прочитав і сказав: "Це воно".

Також у картині знялися українці. Ніна Шуневич грає тітку Марту, до якої відправили хлопця. Алла Соколова виконує роль знахарки. Рятує героя в наступному селі й робить своїм помічником. Остап Дзядек — у ролі селянина.

×