—?"Великий апостол заповідав — жінка серед собору хай мовчить", — казала одна з героїнь Лесі Українки. Тобто, у церкві не говорить і покриває голову. А потім спитає чоловіка, щоб розтлумачив, що не зрозуміло. Це й досі у нас нав'язують, — каже літературознавець 55-річна Віра Агеєва. 30 жовтня у Києво-Могилянській академії презентує збірку "З непокритою головою". До антології жіночої прози увійшли твори 16 українських письменниць.
—?На початку?ХХ століття було багато жінок-авторок. Потім щось сталося. У радянській літературі жінок мало, і вони не першорядні. Чому раптом замовкли, вже маючи свій голос і мову? — продовжує Віра Агеєва. Вона стала упорядницею антології. — За соціалізму письменники були держслужбовцями високого рангу. Дехто з них при цьому зміг залишатися поетом, як Максим Рильський, а хтось — тільки держслужбовцем, як Олександр Корнійчук. На роль чиновників жінки не аж так претендували. Хоча їм не аж так і пропонували. Те, що вони хотіли сказати, не цікавило соціалізм. А те, що потрібно було соціалізму, не цікавило жінок. Їх менше, ніж чоловіків, вабила ідеологія. Тому вони виявилися опірнішими до неї.
—?Тоді нас привчали, що жінка в літературі — як на фортепіано: має грати пальчиками в межах однієї гами. Але, як істотам повноцінним, нам хочеться грати на всю клавіатуру і перехрещуючи руки, — додає письменниця Людмила Таран, 59 років.
У залі близько 400 глядачів. Стільців на всіх не вистачило, доносять лави.
—?Книжка про математичне середовище, очевидно, попереду, — каже 54-річна письменниця Євгенія Кононенко. Закінчила механіко-математичний факультет столичного університету ім. Тараса Шевченка. — Математика — не дуже добрий матеріал, щоб говорити про здобутки жінок. В інституті у нас було більше половини дівчат. На моєму курсі зі 180 студентів десяток були математиками Божою милістю і десяток, хто брав витривалістю. Хлопці — в першій категорії. Я не належала ні до першої, ні до другої. Навіть заміж не вийшла за математика. Тобто, зовсім невідомо, що я там робила, — усміхається Євгенія Кононенко. Після навчання на математичному вона вступила на французьку філологію Київського інституту іноземних мов.
Усі аплодують, коли до зали заходить письменниця Оксана Забужко. 19 жовтня вона здобула польську літературну премію "Ангелус" за роман "Музей покинутих секретів". Літераторка вбрана в темні приталені штани із золотистим орнаментом та чорну мереживну блузу.
—?ХХІ століття буде жіночим. Топ-5 літературних премій Європи відійшли до жінок. Ми виходимо зі стану учнівства, нарешті виписалися, — каже Оксана Забужко, 53 роки.
"Ангелус" — одна з найпрестижніших у східноєвропейській літературі. Жінки цьогоріч здобули Нобелівську та Букерівську премії.
—?Пам'ятаю, як із Соломією Павличко (літературознавець і видавець, донька Дмитра Павличка, померла 1999-го. — "ГПУ") мріяли про курс історії жіночої літератури. Подумки укладали антологію. Вона мала починатися з 1575 року із вірша луцької шляхтянки Олени Копоть-Жоравницької. Він уцілів завдяки тому, що потрапив у судові книги. Якось посварилися між собою дві братові. Одна з них підбила чоловіка вивісити на дверях ратуші вірш-пасквіль на другу.
Оксана Забужко читає вірша староукраїнською мовою. У ньому йдеться про пані ключникову, яка не соромиться розпусти попри вік. Вбирається у мережива і не дбає про молитви та пожертви. Головне — "аби були каваліри". Їх збирає і частує щоразу, як тільки чоловік їде з дому. У вірші йому пропонують змазати невірну жінку жиром мертвого хорта — щоб вигнати чорта.
—?Усі письменниці, котрі сьогодні пишуть прозу українською мовою, вийшли з Лесі Українки, — продовжує Оксана Стефанівна. — При тому, що її проза завжди лишалася непоміченою, бо випереджала свій час на 40-50 років.
Після презентації 27 хв. Оксана Забужко роздає автографи. Книжку "З непокритою головою" продають по 70 грн. Вийшла вона у видавництві "Комора".
1 
1
Коментарі