Письменниця 49-річна Ірен Роздобудько півтора тижня тому презентувала свій 17-й роман "Якби" й дописує наступний "Той, хто не стріляв". Викладає кінодраматургію в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення, є головним редактором журналу "Караван історій. Україна". Заміжня за бардом Ігорем Жуком, має доньку Яну.
Як плануєте свій час?
— У мене зовсім немає розкладу. Буває, о шостій ранку прокидаюся, взимку до 11-ї можу заспати. Багато років працювала на те, щоб не бігти зранку на роботу. Але часто засиджуюся до глибокої ночі. Чоловік свариться за це постійно. Зараз пишу одночасно два романи. Вони з мене лізуть, як кіно. Сідай записуй, нічого придумувати не треба. Лада Лузіна розповідала, що зранку відключає телефони, аби нічого не заважало, і до самого вечора пише. Я можу працювати в будь-яких умовах. Не потрібні окремий кабінет, тиша. Перші твори писала на роботі в редакції, у страшному ґвалті. 10 людей в кімнаті, редактура, верстка, шум, гам. Три години працюю, потім на обідній перерві пишу. Можу відірватися будь-коли, а потім знову продовжувати. Навіть сталого робочого місця вдома немає. Бігаю з ноутбуком по квартирі й сідаю там, де сьогодні зручніше. Ніколи не скажу друзям або чоловіку: "Я працюю". Книжки в мене на другому місці, на першому — життя.
Домашнім господарством встигаєте займатися?
— Щодня сама готую їсти. Побачила нещодавно по телевізору рецепт приготування курячого філе з моцарелою. То одразу накрутила тих ковбасок, запекла. Інколи самій здається, що шість рук маю. Не стою біля плити, як біля "мартена". Але якщо не хочу сьогодні нічого робити — приготую бутербродів і ніхто на це не зважає.
Ви викладаєте кінодраматургію. Чи дивитеся телесеріали?
— Обов'язково переглядаю всі серіали, аби знати ринок. Переважно це британські комедії. Наші — плююся, але дивлюся. На Заході серіали — це чесний, професійний і важкий спосіб заробляння грошей. У нас — легке рубання бабла. "У мене є подруга, вона напише нам 40 серій "мила", заробимо грошенят", — усе побудовано на аматорстві й родинних зв'язках.
Чому українки досі люблять любовні серіали й жіночі романи?
— Три роки в журналі "С тобой" відповідала на запитання читачок про стосунки. Хапалася за голову. Як наші бабусі незрушно стояли за спинами чоловіків, подавали хліб і чарку горілки, так і 70 відсотків сучасних жінок це роблять. Дивлюся на своїх студенток: класні, розумні дівчата, з шикарними кар'єрними перспективами. Але як тільки справа доходить до чоловіків, починається каша. Якщо тобі подобається чоловік, підійди й скажи йому про це. А не мусоль на кухні з подружкою: "Як він на мене подивився?". Треба вміти говорити з чоловіками на рівних. Тому головна героїня моїх романів — сучасна самодостатня українська жінка. До 22 років зрозуміла, чим хоче займатися, і втілює мету. Жінці пора зняти із себе тавро істоти, яка подає рушник. Думаю, покоління моєї доньки зможе це.
Які літературні смаки мають сучасні жінки?
— Щасливий фінал має бути скрізь. Навіть у найжахливішому трилері. Не можна повністю лишати надії. Українки люблять хепі-енди.
2 
1
Коментарі