У київському кнайп-клубі "Купідон" на вул. Пушкінській, 1–3/5 рік тому з"явилася букіністична книгарня. Її розмістили в приміщенні, де раніше була зала для віп-гостей.
— Колись ми продавали букіністику у великому книжковому магазині "Сучасник" неподалік метро Політехнічний інститут, — розповідає власниця книгарні Лариса Кевва, 50 років. — Магазин проіснував 35 років, але торік його закрили. Нині там офіс якогось банку. У 1960-х "Сучасник" став першою в Україні книгарнею-салоном, у якій на мистецькі вечори, а то й просто посиденьки збиралася столична богема. У магазині було дві зали: в одній продавали книжки, у другій була сцена з роялем.
До книгарні заходить літній чоловік із великим пакетом книг.
— Це один із наших найдавніших клієнтів. Співпрацює з нами років 20, — пояснює директорка, коли чоловіка відводить убік інша продавщиця. — Із такими старожилами у нас дружні стосунки. По закритті "Сучасника" ми вирішили врятувати букіністичний відділ лише тому, що мали кілька десятків таких постійних клієнтів. Ніколи в житті я не наважилася б відкрити нову букіністичну книгарню, не маючи клієнтури.
Найдешевша книжка в магазині коштує 1–2 грн.
— Стільки беремо за українську та російську класику, видану в 1970–1980-х роках. Тоді книжки видавалися великими накладами, тому на них і немає значного попиту.
Найціннішими вважають прижиттєві видання письменника та примірники, що входили до першого накладу.
— От маємо книжку "Сава Чалий. Драматичні сцени" Миколи Костомарова, датовану 1860 роком, — Лариса дістає з полиці потріпаний примірник у поліетиленовому файлі, із жовтуватими сторінками. — Ця книжка коштує тисячу гривень. Тридцятитомник творів Достоєвського продаємо за три тисячі, а вісім томів "Загальної історії мистецтв" — 950 гривень. Такі зібрання більш ніж на місяць у книгарні не залежуються.
За день до книгарні приносять майже 100 книжок
До магазину заходить жінка 30 років. Показує Ларисі збірку оповідань Володимира Винниченка, видану на початку ХХ ст., та ще три книжки.
— За Винниченка пропонуємо 150, а це взяти не можемо. Ми ж не продаємо медичну та технічну літературу, — каже їй Лариса Кевва, потім звертається до мене: — У "Сучаснику" під книжки мали 100 квадратних метрів, тут — лише нещасних 25. Через це довелося обмежитися з тематикою літератури, яку продаємо. Крім того, з переїздом змінилася й аудиторія покупців. Раніше "на ура" йшли детективи та фантастика. Уранці заставляли ними полиці, а до вечора студенти Київського політехнічного інституту все розмітали. У "Купідоні" ж публіка більш елітарна. Купують підручники з філософії, історії мистецтва. Популярними стали видання українських письменників 1920–1930-х та тогочасні переклади українською зарубіжних авторів. Вони виходили невеликими накладами.
За день до книгарні приносять майже 100 книжок.
— Здебільшого літературою нас постачають пенсіонери. Гроші виплачуємо одразу. Куплені видання продаємо на 30 відсотків дорожче, ніж придбали їх у людей. Це стандартна націнка для букіністичних книгарень. Оцінюємо товар спираючись на немалий досвід у книготоргівлі. За радянських часів були спеціальні каталоги, в яких зазначалося, яким накладом яке видання коли вийшло й наскільки воно рідкісне. Там же пропонували й ціну за нього. Нині нових каталогів не зробили, тому часом користуємося старими.
Букіністичними вважали книги, видані з 1850-го до 1960 року, а давніші — антикварними.
— Нині букіністичний магазин — це такий собі книжковий секонд-хенд, — каже Лариса Кевва наостанок. — Ще кілька років тому ми приймали лише книжки, видані до 1990 року. Тепер беремо всі видання, що нам підходять.
2 
1
Коментарі