Істина ховається у штанях

 

У Києві показано спільний німецько-українсько-італійський театральний проект "Orpheus, illegal"/"Нелегал Орфейський" за участю Юрія Андруховича.

Уявіть: ви сидите у залі київського Молодого театру. Замість задника сцени — стінка акваріума, й звідти, із глибини, на вас пливе величезна риба. Це лише відео. Та німці на те й німці, що вміють робити його якісно. Але ви кажете "Капітулірен ніхт!" — і чекаєте чогось художньо-поживнішого, аніж відео-риба.

Ваше терпіння буде нагороджене. У кінці вистави ота відео-вода із акваріума перетече на сцену й стане справжньою водою, й заллє підлогу, і в цій воді танцюватиме венеційський карнавал. А потім у ній втопиться наш герой Перфецький. І ви погодитесь: "Аллес гут! Ці німці таки вміють договорити до кінця те, про що взялися говорити!"

А взялися вони розказати Європі, що українці — теж люди, у них на кожній нозі по п"ять пальців, тому їх можна прийняти до ЄС. Щоб довести це, театральний режисер із Дюссельдорфа Анна Бадора й поставила спектакль. А текст замовила нашому Юрієві Андруховичу. Назва "Нелегал Орфейський" — підходяща, бо слово "нелегал" Європі зрозуміле. Андрухович узяв свій роман "Перверзії" й інсценував, змішавши круту публіцистику із доброю лірикою. Ось зразок такої лірики, вкладеної в уста Ади Цитрини, закоханої у Перфецького: "Я нічого не бачила, окрім цієї посмішки, бо навіть ніколи не бачила, як ти спиш!".

Європа мала б звернути увагу на ці підкочені холоші

У виставі грають актори з Палермо (театр Гарібальді), Києва (Молодий театр — Станіслав Боклан, Володимир Кокотунов) і, звісно, німці (зокрема, у ролі Ади Цитрини — Констанція Бекер). Усі співають українські та німецькі пісні. А німці вивчили ще й трохи наших прозаїчних слів, як-от "шльондра". Й усім весело. Виставу показують Європі з минулої осені.

Усе це зроблено зрозумілою для європейців мовою і мотивами — мотив Орфея, який тікав із пекла, мотив смерті у Венеції, яка сама є вмираючим містом. Тому все читається просто: та візьміть ви цих українців до Євросоюзу, бо вони потонуть к бісовій мамі! І ми потонемо, бо всі живемо в одному акваріумі!

Перфецького грають одночасно двоє артистів — наш Станіслав Боклан і німець Міхаель Фукс, кожен своєю мовою.

Станіслав Боклан цікавий — у нім є пристрасть інтелектуала посеред байдужого й тупого карнавалу.

Юрій Андрухович грає тут самого себе й читає кілька сторінок тексту. Він, либонь, не найкращий з артистів, зайнятих у виставі. Але саме у ньому сховано момент істини спектаклю. Коли Андрухович з"являється на залитій водою сцені, де усі вже в мокрих штанях, він акуратно підкочує холоші своїх штанів. Європа мала б звернути увагу на ці підкочені холоші. Людина, яка береже штани, йдучи до ЄС, варта довіри, панове! Хто зна, чому він так зробив: поспішав на побачення, боявся застуди чи не мав інших штанів. Важливо, що людина, яка у відповідальну мить береже штани — людина обачна, а тому надійна.

×