28 листопада у столичній книгарні "Читай город" російський актор, драматург і письменник 43-річний Євген Гришковець представив нову книгу "Сатисфакція". У приміщення набилися 200 людей, вони стоять на сходах, у дверях.
— Погано чутно, — кричать із натовпу.
Книгу надрукувало московське видавництво "Махаон" накладом 50 тис. примірників. Коштує 76 грн.
— Добре, що презентація в Києві. У Москві представлятиму її за два тижні. Так було з попередньою книжкою "Асфальт" і ще однією. Помітив: якщо презентую в Києві, мої книжки довго й щасливо живуть.
У збірці "Сатисфакція" надрукував три п'єси. Серед них "Осада", за нею у МХАТі вісім років іде спектакль. Тексту я не писав, ми вигадали його під час репетицій. Тепер записав на диктофон, розшифрував і видав.
На звороті обкладинки — кадри з фільму "Сатисфакція". У ньому письменник зіграв головну роль і виступив сценаристом.
— Стрічка 20 січня вийде у прокат. Я люблю читати сценарії. Подумки призначаю акторів на ролі — можу іноземних або мертвих. У мене грають і Андрій Миронов, і Зиновій Гердт.
— Ця книжка така ж погана, як і попередня? — голосно запитує читач.
— Це книжковий магазин, а не Майдан! Тут кричати не треба, — дратується автор.
Минулого четверга Євген Гришковець їздив до села Сиволож на Чернігівщині. Щоб добратися туди бездоріжжям, позичив у друзів джип "хаммер".
— Усі Гришковці родом із цього села. Я ніколи не зустрічався з однофамільцями. А там дядько їде на возі, йому голова сільради кричить: "Альо, Гришковець, іди сюди". Про мій рід є згадки в міських архівах Чернігова з 1763 року. Усі Гришковці були козаки, воювали. Прадід 1911-го виїхав із Сиволожа на Алтай. Потім перебрався в Кемерово, де народилися дід, батько і я.
Усілякі недоброзичливці та ідіоти кажуть, що моє прізвище єврейське. Я від своєї єврейської крові не відхрещуюся, у мене її чверть. Але завжди знав, що в мене прізвище українське.
Того ж вечора в театрі ім. Лесі Українки грає виставу "Плюс один".
— Цей театр — моє улюблене місце в Києві. Він найчистіший, в якому я грав. Туди приходить чудова публіка, мені там добре.
На власній сторінці в "Живому журналі" автор розказав про подарунок, який отримав у Києві.
— Вручили майже невагому коробочку. У гастрольній метушні я її навіть не відкрив. Глянув лише сьогодні вранці. Знайшов там живого метелика та інструкцію, як годувати його цукровим сиропом. Носився по готелю, шукав цукор. Тепер треба прилаштувати метелика в надійні руки. На гастролі до Дніпропетровська його не повезу.
4 
1
Коментарі