Міжнародний симпозіум скульпторів у селищі Седнів на Чернігівщині тривав понад місяць. На базі відпочинку Спілки художників 23 скульптори з України, США та Канади виготовляли кам"яні композиції до 300-річчя Батуринської трагедії. Восени 1708-го військо царя Петра I вирізало всіх жителів тодішньої гетьманської столиці.
Скульптури стоять на подвір"ї бази відпочинку. Навколо них працюють митці з болгарками, шліфувальними машинками, деренчать відбійними молотками. У повітрі — біла курява.
Підходжу до єдиної жінки.
— Довго тягнули з оплатою нашого проживання й харчування, — скаржиться скульпторка Людмила Мисько, 37 років. — Керівництво бази щодня нагадувало, що за нас не заплатили. Було неприємно. Торік ми з чоловіком брали участь у подібному симпозіумі в Каневі. Президент був. І з грошима за проживання проблем не виникало.
Показує, як працюють болгаркою. Вилітає хмара пилу.
— Від куряви захищаємося респіраторами, — показує Людмила на легку одноразову маску. — Є й досконаліші, гумові. Але сьогодні спекотно, тому не вдягаю.
Людмила Мисько працює над композицією "Плач за героєм Батурина". Вона поділена на три частини: мати, сестра й кохана оплакують убитого козака.
— Дві болгарки поламали на цьому інкерманському вапняку, — каже.
Поряд Людмилин чоловік Юрій шліфує закрутки.
— Називається "Бентежний дух гетьманства", — каже автор. — Бачите, козак зрісся з конем. Це наш український кентавр.
На велосипеді під"їжджає син Миськів, 8-річний Емануїл. Крутиться біля батьків, цюкає долотом по батьковій композиції. Хлопчик навчається в дитячій академії мистецтв.
Скульпторів гукають на обід. Чоловіки продувають компресором інструменти й прямують до їдальні.
— Годують смачно, — каже Людмила Мисько. — Завжди на виїзді домовляємося із селянами про козяче молоко. П"ємо, щоб виводити пил із легенів.
У жовтні скульптори з"їдуться до селища Батурин Бахмацького району. Слідкуватимуть за тим, як встановлюватимуть їхні роботи в музеї-заповіднику "Гетьманська столиця".
8 
35413
Коментарі