— Написати пісню українською — моя маленька перемога, — каже 45-річний Антон Слєпаков, вокаліст київського гурту "Вагоновожатые". Презентували другий студійний альбом "Референс". Із 10 композицій, дві — українською мовою.
— Раніше не виходило думати й писати рідною мовою, — продовжує Слєпаков. — Відчував безвихідь, безпомічність, що не можу зв'язати двох слів у поетичній манері. А тут воно саме прийшло. Завжди робив те, що хотів, без загравання, кокетства, маніпулювання.
Основна критика альбому: "Чому лише дві пісні українською, а решта російською — негідною сьогоднішнього дня мовою".
Якби я був пристосуванцем, найняв би перекладачів і зробив україномовними решту пісень.
Текст "Веаюфром" (англійською означає — "Ти звідки?" — ГПУ) першому показав письменнику Олександрові Михеду. Сказав: "Дуже круто".
Пишу тексти, коли фізично не можу не висловитися на якусь тему. "Веаюфром" — найболючіша, найпульсуюча. Коли наша країна у стані війни, ти не можеш бути стороннім спостерігачем. При цьому необхідно мати холодний розум. Коли емоції перемагають, це не завжди добре. Тому абстрагуйся якомога сильніше і формулюй. Рядок "Мы вне политики" про будь-кого. Я не розділяю суспільство на музикантів і решту. Українські заробітчани в Росії усвідомлюють, куди їдуть, і роблять це.
Слова "Ми люди миру, у нас кредит" — не діагноз. Я не режисер-документаліст. Описую не конкретний випадок. Просто приклад, як і чому це може бути. Знаю багато розумних людей, які працюють у Росії. Їм здається, що тільки там можуть заробити. Когось засуджувати не маю права. Доки людина не взялася за зброю, не цілується з терористами — все інше можна обговорювати. Для мене це і є демократія.
Стиль гурту "Вагоновожатые" критики називають інтелектуальною танцювальною музикою.
Колектив після переїзду до Києва створили музиканти з Дніпра, Харкова і Донецька.
7 
35413
Коментарі