— Я даже деньги под конструктором оставила. Думаю, все равно ж скоро вернемся, — каже 21-річна Наталія Баранник. — Тогда никто и не думал, что мы уезжаем навсегда. Вы знаете, я даже помню, что у меня в детской все так и осталось. Кроватка, игрушки.
У Полтаві Театр сучасного діалогу показав виставу про переселенців "Злато місто". Наталія грає роль дівчини-підлітка.
— Ми з братом приїхали з Криму одразу після референдуму. У Полтаві — родичі. Зустріли доброзичливо, допомагали й незнайомі люди. Але малу батьківщину ніколи не забуду, — продовжує.
Постановку влаштували в ангарі турбомеханічного заводу. За задумом, актори сидять поміж глядачів на дерев'яних лавах. Це символізує єдність незалежно від походження.
Виставу поставила кримчанка 59-річна Галина Джикаєва. Складається з діалогів і монологів переселенців з Донбасу та Криму. Для їх створення опитали 60 людей з окупованих територій. Грають 15 акторів-аматорів. По черзі встають із лав. Деколи ходять між рядами. Розповідають, як тікали з дому, що там залишили, як переїхали й освоїлися.
— Я грала трьох персонажів, — розповідає полтавка 32-річна Юлія Крамарєва. — Познайомилася з переселенкою. За характером ми схожі, тому зіграла її легко. А один учасник так перейнявся почутою історією, що впав у депресію: здавалося, що роль його з'їдає. Деякі опитувані лякалися диктофона. Доводилося годинами говорити про "погоду і моду", аби людина розповіла про наболіле.
"Злато місто" допомагали створювати психологи. Радили, як спілкуватися з переселенцями, щоб не образити.
— Не треба ділитися на "своїх" і "чужих", — говорить драматург Ірина Гарець, 41 рік. — Люди мають почути одне одного. Йдеться не тільки про проблеми переселенців. Намагаємося на це подивитися ширше. У Полтаві живе багато немісцевих. По суті, всі вони — переселенці.
Театр сучасного діалогу існує з вересня 2015-го. "Злато місто" вже показали в Києві, Харкові та Черкасах. 20 квітня відбудеться вистава в Краматорську на Донеччині.
4 
1
Коментарі