Міністр охорони навколишнього природного середовища України Георгій Філіпчук, 58 років, каже, що, згідно з останніми підрахунками, генетично модифікованим насінням засіяно близько 1,5 мільйона гектарів української землі.
Як ви ставитеся до планів засіяти забруднені території Чорнобильської зони відчуження технічними культурами, зокрема рапсом?
— Насамперед треба мати наукове еколого-економічне обґрунтування доцільності цього. Вивчити можливий вплив на людей, які там працюватимуть. Інше питання: чи виправдано зараз збільшення площі розораних земель, ще й у зоні відчуження? Адже за показником розораності Україна і без того перейшла критичну межу. До того ж коли йдеться про рапс чи сою, особливо іноземного походження, то слід остерігатися генетично модифікованого — не менше ніж радіоактивного. Вже зараз таким насінням засіяно близько 1,5 мільйона гектарів української землі.
Але біопаливо все ж потрібне, бо це дає змогу зменшити негативний вплив на довкілля.
— Біопаливо — це добре. Проте не можна підходити до будь-якого питання однобічно. Бо буде так: одне лікуємо, а інше калічимо. Всю зону відчуження необхідно передати до заказника "Чорнобильський спеціальний". А частину, або й більшість його територій перевести у статус заповідника. Це взагалі є одним з інструментів збереження та відновлення біотичних ресурсів. Україна в цьому не може похвалитися результатами, а ситуація вимагає нагального вирішення питань розвитку заповідної справи.
маємо 14,5 відсотка заліснення — це дуже низький показник для України
Моя думка — чіпати зону не можна. Чи мало нам тої біди, яка зараз є? Навіщо потрібно погіршувати екологічну ситуацію в країні чорнобильським біопаливом? А якщо зону буде перетворено на природоохоронний об"єкт, то жодному скоробагатьку не спаде на думку щось там садити.
Хто захоче використовувати біопаливо, вирощене в зоні відчуження?
— Тільки той, хто не знає, де виростили сировину! От кажуть — треба ж щось робити на такій великій території, яка пустує. Але для чого садити рапс саме там? Сьогодні не тільки на Чорнобильську зону посягають, а й узагалі на заповідні землі в будь-якій області.
Що б сталося з природним балансом зони, якби там почали вирощувати технічні культури?
— У 30-кілометровій зоні відчуження Чорнобильської атомної електростанції вже 22 роки як припинено майже всю господарську діяльність. З неї виселено тисячі людей, і нині ми бачимо унікальний природний комплекс, який самовідновлюється. Збагатилися тваринні та рибні ресурси, відновилися деякі види, з"явилися такі, яких не було в цій місцевості до аварії на АЕС. Особливо це стосується птахів. Звісно, не дай Боже відновлювати довкілля таким чином! Причиною чорнобильської трагедії є людська діяльність, політика псевдотехнократичного розвитку суспільства. Нині дедалі помітнішою стає нездатність людини адаптуватися до змін, які вона сама і вносить у навколишній світ. Для забезпечення виживання людства існує одна парадигма — безмежної відповідальності людини за все живе. Червона та Зелена книги України засвідчують недосконалість поведінки суспільства. За останні десятиріччя до них додатково занесено 448 видів фауни і 665 — флори.
Відновлення лісових і водних ресурсів теж сприяє збереженню довкілля, і не тільки в зоні відчуження Чорнобильської АЕС...
— Перед нами тривалий шлях до повернення втрачених неконтрольованим вирубуванням лісів Карпат, Волині, Житомирщини… Приміром, сьогодні маємо 14,5 відсотка заліснення — це дуже низький показник для України. Тому впродовж березня–квітня минулого року було висаджено мільйони саджанців дерев. Аби це не стало одноразовою акцією, планується провести загальнонаціональну кампанію із заліснення території. Ми жорстко боротимемося з так званим методом суцільного вирубування, експорту деревини, зокрема цінних порід. Бо це стосується не лише екології, а й здоров"я, демографії, економіки і соціальної політики тощо. Слід заборонити лісокористування без лісовідновлення. Скажімо, логічно було б установити для лісокористувачів єдині норми — за отриманий кубометр лісодеревини мають висаджувати 10–20 саджанців. Значно більше уваги треба приділити будівництву лісових доріг, щоб добиратися до перестиглих лісів, а не вирубувати рентабельні ділянки. Що ж до Чорнобиля, то там заліснення зі зрозумілих причин відбувається самостійно, без втручання людини. І природа відновлюється у цілком диких, так би мовити, умовах. Тож самі розумієте, до чого призведе втручання "господарників".
І все ж ідеться про те, щоб таки засіяти зону рапсом — при тому, що в Україні його практично не переробляють на біодизель?
— Питання із вирощуванням цієї рослини в Чорнобильській зоні відчуження ще не вирішено. Сподіваюся, нам вдасться не допустити цього. Та навіть якщо хтось там і почне сіяти рапс, то не зможе переробляти його в Україні. Щоб завезти обладнання й побудувати завод, потрібні час і великі гроші. Тому зібраний урожай возитимуть у вагонах або до Європи, або до Росії. І біопаливо спалюватимуть автомобілі не українців, а тих, хто навіть не підозрює, що заливає до свого бензобака. Уявляєте, який буде резонанс, якщо десь у Європі цю оборудку викриють? Крім того, саме по собі небезпечне й перевезення такого вантажу. Ці ж вагони світитимуться, як у 1986-му. Та й великих міст не оминути, насамперед Києва.
Хто ж насправді хоче сіяти там рапс?
— Уперше про це заговорили у листопаді 2007 року в Єрусалимі. Але саме цієї весни в зоні відчуження можуть почати сіяти. Це особиста ініціатива президента Віктора Ющенка. Він на зустрічі з представниками провідних ізраїльських ділових кіл акцентував на можливостях використання земель, які, на його думку, було віднесено до Чорнобильської зони за механічним принципом. Мовляв, можна було б розглядати можливість засівання десятків тисяч гектарів технічними культурами, зокрема рапсом.
3 
35413
Коментарі
6