Іноді діти завдяки розвиненій фантазії створюють вигаданих друзів, але часом така ситуація є ознакою незадоволених потреб.
Зазвичай таким другом може бути персонаж тієї ж статі, що й автор фантазії, або й не тільки люди, але й тварини або навіть неживі предмети, які раптово "ожили" в уяві дитини, повідомляє сайт Дмитра Карпачова.
Описуючи свого друга, дитина швидше за все розкаже про риси батьків, знайомих дітей або персонажів з мультфільмів чи казок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Порадили, як тренувати мовлення дитини з народження
З'явитися уявний друг може в період від 3 до 5 років, тому що саме тоді фантазія в дітей розвивається. Це може тривати від 1 до 3 років. Персонажі можуть змінюватися, зникати й з'являтися знову. До 7 років дитина переходить на новий рівень соціальної активності, а саме йде в школу, відвідує гуртки, секції. Реальне спілкування поступово витісняє потребу у вигаданому другу.
Дитина придумує собі друзів тоді, коли має розвинену фантазію, або це як симптом нестачі уваги рідних, дефіциту спілкування й інших важливих для дитини речей. Завдання батьків – розібратися в причинах появи такого друга.
Це може бути самотність, нестача спілкування. Екстравертам, активним і комунікабельним малюкам необхідна компанія. Якщо таку дитину замкнути вдома з бабусею або нянею, то незабаром вона знайде втіху в спілкуванні з уявним другом.
У авторитарних батьків діти звикли до тотальних заборон, тиску, моралі, що дуже складно для дитини. Порятунок – наявність невидимого друга, з яким можна пограти й поговорити в будь-який час.
Уявний друг також може стати заміщенням. Він з'являється раптово в критичній для дитини ситуації. Наприклад, син розбив мамину улюблену чашку, але дуже боїться покарання. Саме тому він вигадує, що це зробив не він, а його уявний друг.
Гіперопіка також є причиною уявного друга. Надмірна турбота іноді придушує дитяче "я". Дорослі нав'язують свої бажання, обмежують свободу, стверджуючи, що це через любов і бажання захистити від жорстокого світу. Щоб вирватися із задушливих обіймів дорослих, малюки створюють у своїй уяві не просто друзів, а цілі всесвіти.
Приховані бажання. Дитина наділяє уявного друга тими рисами характеру, якими сама не володіє. Так вона компенсує власні недоліки, намагається позбутися від комплексів.
Дисципліна вчить дитину контролювати її дії та думки, але з цим головне не перестаратися. Не варто плутати дисципліну з покаранням. Це притаманно для консервативних сімей, які не усвідомлюють, що дисциплінування й покарання відрізняються одне від одного та ведуть до різних результатів. Покарання може бути і словесним, і фізичним, змушує людину страждати за вчинені нею помилки. Завдяки дисципліні з'являється контроль за дитиною і певні правила життя.
3 
1
Коментарі