Ексклюзиви
Четвер, 15 липня 2010 20:08

"За тиждень піт з"їдав рубашку"

На потреби вугільної галузі Черкаської області уряд виділить 4 млн грн. У регіоні статус шахтарського має місто Ватутіне неподалік Звенигородки. До 1998-го тут було шахтоуправління з видобутку бурого вугілля.

— Раніше ж діяв цілий комплекс: шахти в Багачівці, Козацькому, Юрківці. Теплова електростанція забезпечувала енергією не тільки ці шахти, а й саме Ватутіне. Працювала фабрика виробництва брикетів із видобутого вугілля, — розповідає Олександр Заборовець, заступник міського голови Ватутіного. Каже, про обіцяні урядом гроші ще не чув. — Ці брикети купували 18 областей України. А зараз це вже вижатий лимон. Усе розвалене, шахти законсервовані. При тому, що шахтна галузь була й буде вигідна. Колись наше місто було промислове, а зараз, по суті, ніяке.

Зі слів міського керівника, шахти закрили через малу заробітну плату гірників. Шахтоуправління раніше було найбільшим місцевим роботодавцем, на підприємстві трудилися до 5 тис. людей.

— На шахтах працювали династіями, — каже колишній заступник головного інженера шахтоуправління Олександр Лисюк, 50 років. — Тут же працював і мій батько. Я п"ять років простояв на лопаті. Тому знаю, який це адський труд. За день треба було 20–25 тонн вугілля викопати. За тиждень піт з"їдав рубашку. Стріпнеш — один воротнік у руках лишається. У старості мало хто з шахтарів іще бойко бігає.

Найперспективнішим родовищем бурого вугілля в області вважають Мокрокалигірський розріз. Для нормальної роботи цієї копальні зараз треба відкачати воду.

Були б гроші, а робочих знайдемо

— Відродити шахти — це гарна затія, — вважає Лисюк. — Були б гроші, а робочих знайдемо. Хоча молодь і не полізе у вибій. А от старі кадри лишилися, хоч і небагато. Але щоб відкрити галузь — треба колосальні кошти. А хто дасть? Був тут один австрійський інвестор. Мав вкладати більше 100 мільйонів доларів. Планував видобувати з вугілля мастила, парафін. Але щось там не склалося. 1998 року для відродження шахт треба було 5 мільйонів гривень. Государство виділило 35 мільйонів. Але для того, щоб усе знищити.

За часів СРСР, коли шахти працювали справно, до міського бюджету щомісяця надходило 3–5 млн крб.

— Місто опустіло після закриття шахт. Почався відтік людей. Шахтьори повиїжджали за кордон, на інші шахти, з нормальною зарплатою, — додає Олександр Лисюк.

— На території колишніх копалень ще є багацько вугілля, — запевняє Григорій Паніван, 73 роки, колишній начальник Козацької добувної дільниці. — Їх нужно одкривати. Є ж хлопці, які хочуть працювати і знають, як робити. Але на відкриття треба немало грошей. Як строїли Козацьку — витратили 13 мільйонів рублів.

Після розвалу шахтоуправління жителів Ватутіного поменшало з 28 тис. до 15 тис. Найбільше виїхало молоді.

— Якби платили нормальну зарплату — чого б не попрацювати, — каже студент Богдан Шарко, 19 років. — Тисячі чотири гривень — було б нормально. Але для мене то було би просто підробітком. Назавжди не хочу тут залишатися.

Першими на Звенигородщині 1947-го почали розробляти поклади бурого вугілля поблизу села Юрківка. Родовище тоді назвали Юрбас.

"Знайомий купив однокімнатну за 200 доларів"

Коли у Ватутіному закрилися шахти, люди продавали квартири за безцінь і виїжджали з міста.

— 1999-го мій знайомий купив однокімнатну квартиру за 200 доларів, — згадує Валентина Кравченко, 46 років, із Ватутінської міської ради. — Правда, малосімейка була геть занедбана, треба було срочно ремонтувати. Але 200 доларів! Тепер за таку попросять 10 тисяч "зелених"!

Через низькі ціни виконком до 2005 року купував житло найбіднішим ватутінцям.

— За 20 тисяч гривень купили трикімнатну для дитини-інваліда й порівняно недорого — для  "афганця", — продовжує. — Сьогодні про це можна тільки мріяти. Бюджет до нинішніх цін не пристосований.

— Десять років тому ми вирішили зійтися й жити разом, — розповідають Олена, 35 років, та Сергій, 40 років (прізвища просять не називати). — У Ватутіному за 2,5 тисячі доларів купили двокімнатну квартиру. Тепер житла не купили б — не ті вже ціни. Сьогодні за наше помешкання просять 25 тисяч доларів.

Багато квартир здають у оренду. Охочих придбати житло обмаль.

— Оголошень на продаж квартир у Ватутіному повно. Але продається мало, більше здають, — каже Наталія Кучерук, 50 років, із регіональної газети оголошень і реклами "Все про все". — Я теж років зо п"ять, як продала трикімнатну квартиру на п"ятому поверсі за 5 тисяч доларів. Тепер вона коштує 20 тисяч. На таке дороге житло у Ватутіному ніде заробити. Господарі виїжджають на заробітки за кордон. Непродані квартири пустують.

Зараз ви читаєте новину «"За тиждень піт з"їдав рубашку"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода