"Матюки закінчуються на мені"

 

"У молодості хотів прізвище поміняти, а потом якось привик, — каже Іван Матюк, 83 років. Він родом з села Москаленки Чорнобаївського району. Живе в Черкасах. — В очі ніхто не сміявся, я людина серйозна. Дехто казав, що хароше, добре запам"ятовується. Дружина Марія Григорівна на це не зважала. Ми з нею жили по сусідству. Рада була, що виходить за мене заміж. У неї було прізвище Пластун. Але вона вже теж привикла до Матюка. У наших Москаленках таких прізвищ більше немає. У мене — донька. Так що Матюки закінчуються на мені".

До черкащанина 66-річного Івана Глистюка завжди зверталися по імені й по батькові. Чоловік з 18 років був на керівних посадах. Останні роки перед пенсією працював головним інженером ліспромгоспу в Росії:

— Я з Житомирської області. У нашому селі дуже багато Глистюків. Мій син живе в Ярославлі в Росії і там знайшов однофамільця. Думав колись поміняти фамілію на материну — Марчук. Але вступив у партію. Не хотілося міняти партійні документи. Дружина, коли одружувався, нічого не казала за прізвище. А пізніше було таке діло. Вона в дівоцтві — Кравченко.

Альбіна Тюлька, 70 років, має прізвище від чоловіка, він родом з Уралу.

— Там таких багато. Є навіть село Тюлькіне. В мене там живуть родичі. Я до них їздила, там з чоловіком і познайомилася, — розповідає Альбіна Михайлівна. — Прізвище Тюлька не подобалося, хотіла згодом перейти на своє. Але треба було багато документів переробляти. То, слава Богу, прожили з чоловіком понад 50 років і жодного разу не пошкодувала, що стала Тюлькою.

Думав колись поміняти фамілію на материну — Марчук. Але вступив у партію. Не хотілося міняти партійні документи

Працівниця охоронної служби 46-річна Ольга Халяндра своє прізвище після заміжжя не міняла. Її донька Маргарита, 16 років, теж його носить:

— Я це зробила навмисне. Ми шукаємо в Україні рідню по лінії діда. У громадянську війну у центрі боїв десь у Полтавській чи Дніпропетровській області опинився циганський табір. Серед живих знайшли і хлопчика — мого діда. Його віддали в інтернат. У нього ще були брат і сестра. Дід став військовим, одружився на черкащанці. Але у війну загинув. Халяндра розшифровується, як дуже бистрий циганський танець.

— Завжди кажуть, яке ж смачне прізвище, — говорить 71-річна Віля Голубець із села Леськи Черкаського району. — Бо й дійсно так. Голубці наша сім"я любить з будь-якою начинкою. Шкода, але в нашому роду Голубці на нас закінчилися. У чоловіка було три сестри і брат. Його вбило на війні. А ми маємо доньку. Я в дівочистві була Ясник. То в школі дражнили яшневою кашею. А Вілею назвати мене батькові порадив односельчанин. То нібито прибалтійське ім"я. Я раніше його соромилася. Як починала зустрічатися з хлопцями, казала, що звати Валею.

Серед відомих черкащан теж є незвичні прізвища. Заступник черкаського прокурора має прізвище Упир.

Найбільш поширені прізвища у райцентрах Черкащини

Городище — Шевченко, Козюра

Драбів — Шевченко, Остапенко

Жашків — Мельник, Цимбал

Звенигородка — Ткаченко, Шевченко

Золотоноша — Носенко, Мозговий

Кам"янка — Шевченко, Туренко

Канів — Жук, Танана

Катеринопіль — Кожушко, Калиушко

Корсунь-Шевченківський — Шевченко, Тарасенко

Лисянка — Трушій, Проскура

Маньківка — Ломенюк, Шевченко

Монастирище — Полонський, Кучер

Тальне — Поліщук, Мельник

Умань — Задорожний, Поліщук

Христинівка — Коваль, Мельник

Чигирин — Коваленко, Шевченко

Чорнобай — Черненко, Авраменко

В обласному центрі найбільше Шевченків, Бондаренків, Коваленків, Ковалів, Руденків, Савченків, Федоренків і Пилипенків.

×