Наш враг умственно отсталый. Он уже мертв

Мы выгребем. А они – никогда

Я оце зайшов на Facebook Прилєпіна (російський письменник-пропагандист, воював на Донбасі на боці бойовиків. – Gazeta.ua). Ну, бляха, по-різному можна було його трактувати – і як зло, і як ворога, і як такого собі грізного автора-ідеолога кривавого режиму – але тепер я бачу, що він просто розумово неповносправний.

Я не знаю, чи мені від цього легше, але думаю, що наш ворог загалом вирізняється розумовою неповносправністю. Вони зовсім нас не знають і не уявляють, хто ми такі. Бо в них немає органа, який відповідає за оцінку реальности. Вони живуть у мітах, які самі придумали, а потім самі ж у них повірили. Це абсолютно нераціональна війна, для якої не було реальних причин. Лише, курва мать, історіософські. Чистий витвір хибної і схибленої свідомости. Це війна, в якій ті, хто захищається, крім моральної правоти і вищости, мають розуміння того, що ворога вже знищено, він уже мертвий, їх уже ніколи не буде, мають розуміння того, що ця розумова неповносправність буде ізольована від світу, ослабне і врешті-решт сконає, що ми вже виконали священну місію цивілізації. Страшним коштом, так. Але наша головна ставка зіграла вже.

Нам буде несамовито важко. Але ми вигребемо. А вони – ніколи. Вони тепер житимуть так, як жили би герої оповідань Зощенка і Мамлєєва в романах Владіміра Сорокіна. Ми пред'явили цю антропологічну катастрофу світові в усій красі і глибині морального падіння. Такого падіння, після якого не підіймаються. І це падіння від п*здюлини отого нашого глибинного народу, що став суспільством. Народом, який поважає себе, любить себе і видиратиме їм кадики на всіх фронтах. Ось чого не зрозуміти ніколи прилєпіним.

Оригінал