Украинизация должна быть мягкой. Но мягкость - это не слабость

Только осознал, какой же большой путь я одолел

Публикуется на языке оригинала

Ми з дружиною почали купувати сину книги. Багато книг. Короткі історії чи віршики з великими яскравими малюнками. Кольори, свійські тварини, овочі, пригоди котиків і собачок, три поросяти, гидке каченя, пори року, ввічливі слова тощо.

До речі, розмаїття дитячої літератури українською шикарнючої якості вражає.

Поки мені особливо подобаються книжки з віршами Ірини Сонечко - прикольний дизайн, текст легко запам'ятовується, малюнки життєрадісні і зрозумілі. Завдяки ним Марк навчився показувати, наприклад, краба, акулу, зебру, корову і таке інше.

Але я відхиляюсь.

Вирішив я на найближче майбутнє перебрати свої дитячі книжки, аби щось підібрати малому. Я ж точно пам'ятав, що книжки в мене були ого-го!

Українською знайшов виключно збірку "Українські народні казки" 1992 року випуску. Все. Більше нічого.

Бо 99,9% моїх дитячих книжок - чудових, цікавих, ілюстрованих, мільйон тисяч разів перечитаних - російською.

Пригоди капітана Врунгеля, книга про роботів, казки Пушкіна, лампа Алладіна, казки народів Сходу (мої улюблені), казки братів Грімм, король Дроздобород і ще десятки та сотні цупких палітурок, на яких я сформувався.

Гортав їх і натурально тетерів, усвідомлюючи, наскільки русифікованим (і цікавим, тут нічого не скажеш, бо видавці старалися) було моє інформаційне оточення.

Думаю, що в ті часи україномовних книг особливо і взяти було ніде.

Російськомовний клас, 100% спілкування на вулиці російською, російськомовне телебачення.

І от, лише на четвертому десятку дошкрябався до того, що таки вільно і свідомо спілкуюся мовою.

І в кайф.

І книжки українською читаю в кайф.

Який величезний шлях я здолав, усвідомив лишень зараз, озирнувшись назад.

Наче піднімався драбиною, перебираючи щаблі, не дивлячись донизу, аж ось... подививсь. Як же високо я заліз.

І, озираючись на себе, вкотре переконуюся, що українізація має бути лагідною, бо люди (тодішні діти) 1980-90-х не винні в тому, що читали російською.

Проте. Лагідність не означає, що українізація не має бути тяглою.

Лагідність - не має бути слабкістю.

Вибачайте, якщо комусь наступив на якісь мозолі, просто хочу власним прикладом підтриматитих, хто почав спілкування українською (приємно бачити, що багато моїх друзів у Фейсбуку нині пишуть мовою). Таки маленькими кроками долається величезний шлях.

Спілкуйтесь українською. Пишіть.

Шлях до хорошої мови пролягає через мову з помилками, неоковирну та кострубату.

А в мене тепер інший головний біль - накупувати класних дитячих книжок українською. Аби українські книговидавці були здорові.