Зеленский строит из себя генсека, а СНБО решил превратить в ЦК КПСС

Названия улиц и городов мы декоммунизировали, а мозги наших руководителей – нет

Який Євросоюз, який НАТО мариться українцям, коли очільник держави поводиться, як типовий генеральний секретар ЦК КПРС, а РНБОУ – як Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу?!

Конституція України чітко і недвозначно забороняє позбавлення українського громадянства: "Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство". Західна цивілізація, до якої ми так показово-галасливо рвемося останніми роками, ґрунтується на ідеї невідчужуваних прав, які кожна людина отримує від народження і яких особу не може позбавити будь-який посадовець чи державна інституція.

Конституція України чітко і недвозначно забороняє позбавлення українського громадянства

Майже 250 років тому Джефферсон у другому абзаці Декларації незалежності США написав: "Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невідчужуваними (unalienable мовою оригіналу) правами...". Декларація прав людини та громадянина – інший засадничий документ сучасної західної цивілізації – підтверджує цю віру в права людини, "природні, невідчужувані і священні" (les droits naturels, inaliénables et sacrés de l'Homme).

Вітчизняна Конституція у ст. 22 наче повторює це фундаментальне положення західного символу віри: "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані". Але, на жаль, ця урочиста декларація радше нагадує сталінську конституцію, а не засадничі акти США чи Французької Республіки.

Продовжуючи огидну практику Петра Порошенка щодо позбавлення громадян України українського громадянства, Володимир Зеленський тільки підтверджує сумну тезу: назви вулиць та міст ми декомунізували, а мізки наших керманичів – ні. Бо позбавлення громадянства – це практика пізнього СРСР, коли сталінська м'ясорубка налякала самих різників, а нормалізація взаємин із Заходом вимагала дотримання певних правил пристойності.

Позбавлення громадянства – це практика пізнього СРСР

От лише деякі з тих, кого СРСР позбавив громадянства:

– Лев Троцький, діяч міжнародного комуністичного руху. Був позбавлений громадянства 1932 року.

– Валерій Тарсіс, письменник. Позбавлений громадянства 1966 року.

– Валерій Чалідзе, вчений, правозахисник. Позбавлений громадянства 1973 року.

– Олександр Солженіцин, письменник. Позбавлений громадянства 1974 року.

– Михайло Восленський, історик, соціолог. Позбавлений громадянства 1976 року.

– Подружжя Галина Вишневська (співачка) та Мстислав Ростропович (віолончеліст, диригент). Позбавлені громадянства 1978 року.

– Віктор Корчной, шахіст. Позбавлений громадянства 1978 року.

– Олександр Зинов'єв, письменник, філософ. Позбавлений громадянства 1978 року.

– Оскар Рабин, художник. Позбавлений громадянства 1978 року.

– Василь Аксьонов, письменник. Позбавлений громадянства 1980 року.

– Володимир Войнович, письменник. Позбавлений громадянства 1981 року.

– Подружжя Лев Копелєв (літературознавець, германіст) та Раїса Орлова (письменниця). Позбавлені громадянства 1981 року.

– Георгій Владимов, письменник. Позбавлений громадянства 1983 року.

– Юрій Любимов, актор, режисер. Позбавлений громадянства 1984 року. Відновлений у громадянстві 1989 року.

– Юрій Орлов, вчений, правозахисник. Позбавлений громадянства 1986 року.

– Ірина Ратушинська, поетеса. Позбавлена громадянства 1987 року.

Здавалося б зі смертю СРСР ця ганебна практика мала б відійти у минуле. Аж ні – Зеленський (як і його попередник на посаді) вирішив удати з себе українського генсека, а РНБОУ перетворити на ЦК КПРС. Напевно зла карма будівлі на Банковій.

Попри радикально прозахідну риторику ми досі живемо у ментальних координатах "русского мира"

До речі, в РФ "відкликають громадянство" тільки за звинуваченнями у тероризмі. Хоча "відкликання громадянства" таке ж фарисейське намагання обійти пряму і однозначну конституційну заборону "позбавлення громадянства", як і примусова "втрата" громадянства України, прописана в ст. 19 Закону України "Про громадянство України".

Використання неконституційного інституту позбавлення громадянства як різновиду репресій проти ворогів чи то режиму чи то держави (в автократіях ці речі, на жаль, стають сіамськими близнюками) – сумне свідчення того, що попри радикально прозахідну риторику ми досі живемо у ментальних координатах "русского мира". Бо декомунізувати треба насамперед мізки, а вже потім – топоніми. А не навпаки...

Оригінал

Если вы заметили ошибку в тексте, выделите ее мышкой и нажмите комбинацию клавиш Alt+A
Комментировать
Поделиться:

Комментарии

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Наші автори
Павел Кухта Руководитель по политическим вопросам Киевской школы экономики
Вадим Денисенко Исполнительный директор UIF
Юлия Дукач Аналитик проекта по дезинфомониторингу Texty.org.ua
Дмитрий Ярош Командующий Украинской добровольческой армии