Подозрение Шарию: стратегия или реакция Зелинского на падение рейтинга?

Кастинг на настоящего государственника-реформатора продолжается

Зеленський почав зачищати проросійське електоральне поле. Заборона каналів з пулу Медведчука, офіційна підозра Шарію, риторика Арестовича щодо війни "ближче до літа".

Постає природне питання: це продумана стратегія зміцнення української державності чи мимовольна рефлексія на катастрофічне падіння особистих та партійних рейтингів?

Якщо перше, то чекаємо на завершення справ Майдану, 7-му річницю якого ми будемо згадувати на днях. Зрозуміло, що зі спроби перетворити справи Майдану на "український Нюрнберг" над режимом Януковича нічого не вийшло (оскільки режим не був зруйнований – його лише успадкували, модернізували та змінили геополітичний патронаж), сподіваємось бодай на публічні, справедливі та переконливі вироки тим, хто вчинив злочини проти людяності з обох боків барикад.

Чекаємо також на завершення розслідувань та справедливі вироки винним у Іловайській трагедії, здачі ДАПа (який згідно з Мінськими домовленостями, як згодом з'ясувалось, не входив до територій, які мав контролювати офіційний Київ), Дебальцевському "планованому відступі", гучних оборудках в "Укроборонпромі" та з "москітним флотом", який мали склепати на "Лєнкузні", і санітарними автомобілями, які клепала корпорація "Богдан".

Чекаємо також на розслідування, як Медведчук став одним з найбільших бізнесменів в Україні, доведення в суді зв'язку Козака з проросійськими терористами. Десь там завалялись "вишки Бойка" і як Коломойський став власником "Плюсів", а Фірташ з Льовочкиним - "Інтера". Врешті-решт хочеться вірити, що підозра Шарію не обмежиться інформприводом, а таки матиме наслідком якщо не його екстрадицію в Україну, то бодай офіційний запит на неї.

Поки ми бачимо лише політичну логіку президента, який граючи на справді важливих безпекових питаннях, хоче повернутись у велику політичну гру. Але хто повірить у його патріотизм, доки Андрій Антоненко на підставі абсурдних обвинувачень другий рік сидить у буцегарні, легендарний генерал Сергій Кривонос – в опалі, а українська армія під бравурні звіти про наближення до стандартів НАТО повертається до ганебної практики совка?

Розумієте, Володимире Зеленський, політика – це не вдала імпрезка. Це марафонська дистанція, де можливі (і часто корисні) тактичні маневри, але де є чітке цілепокладання – розуміння, куди ви прагнете привести країну за каденцію, на яку народ обрав вас цю країну очолювати. Досі ми нічого не почули про Україну вашої і нашої мрії. Якщо не рахувати рожевий риторичний туман з вашої передвиборчої програми.

У вас ще є час стати справжнім президентом цієї країни. Але для цього потрібно не говорити, а робити. Вийти з комфортного онлайна у брудне, малокомфортне і недосконале життя. Викинути відмовки, що вам бракує повноважень чи ще чогось. І почати нарешті чистити ці авгієві стайні, в які хто тільки не каляв навіть не 30, а 300 останніх років.

Забудьте про східні страшилки (коли ми згуртовані навколо великої мети нас можна знищити, але не перемогти) і західні поради (якщо б ви робили свій бізнес за підручниками західних університетів, ваша "імперія сміху" ніколи б не з'явилась на світ). Пам'ятайте, що вас обирав президентом України не Кремль, не європейські бюрократи і не "Вашингтонський обком". Вас обрали громадяни України, аби ви знищили систему, яка зашморгом стискається на шиях ваших співітчизників, незалежно від імені президента і складу парламенту. Коли десять сімей в Україні жирують, а мільйони – злидарюють.

Якщо ви не просто попіаритесь закриттям каналів Медведчука та підозрою Шарію, а справді спробуєте навести лад і зробити цю країну трохи справедливішою, аніж вона була 2019-го, вам пробачать все: формальне перевищення повноважень, брак компетентності та вихованості, незаслужений диплом правника і похабні жарти.

Ну а якщо ні, що ж – український народ добре вивчив фразу: пане президенте, на вихід! Кастинг на справжнього державника-реформатора триває.

Оригінал