Ли Бо, Сенека, Иисус, Шевченко. Среди украинцев говорящих бессмертных пока немного

Достижение бессмертия – вполне реальная технология, которая давно и хорошо работает

Технології досягнення особистого безсмертя на прикладі Тараса Григоровича Шевченка.

Будь-яка по-справжньому видатна і зафіксована в часі людина - це безсмертна істота, при чому саме в прямому смислі слова. Ну не будь-яка, а та, що говорила від себе.

Досягнення безсмертя - це з одного боку стара мрія людства, а з іншого, цілком реальна технологія, яка уже, і при тому давно і добре працює.

Залежно від амбіцій існує два методи досягнення. Перший - настругати статевих дітей і таким чином продовжити життя тіла у вигляді послідовності генів. Другий - залишити по собі інформаційні "кола по воді", тобто добре структуровану і при тому важливу інформацію власного ж виробництва. Це безсмертя унікальної особистості, з якою і зараз цілком реально можна поговорити, просто прочитавши її твір або спомини, або поринувши у споглядання її візуального твору тощо.

Візьмемо нашу українську брилу Тараса Шевченка. З ним можна розмовляти прямо зараз, сьогодні вечором і будь-якої миті. Точніше сказати, це навіть не стільки ми можемо поговорити з ним, скільки саме він може говорити з нами, бо він то й промовляє до нас, а не ми до нього.

Все ж, чим далі в глиб часу, тим менше таких безсмертних до нас доходить. Здається, перша людина яка досі хоче сказати нам щось для неї важливе - Саргон Великий. Конфуцій нині живий і балакає за справи з багатьма китайцями. Сіддхартха капєц який живий і балакає ледь не з половиною Азії, а з ХХ століття й з усім світом, а далі ви самі знаєте. Лі Бо, Сенека, Єзус наш Христус, Муххамад і так далі.

Серед українців таких балакучих безсмертних поки небагато. Бортнянський, Пінзель, Сковорода ясне діло, Мазепа, Шевченко. Надіюся, що й наше покоління народило деяку кількість безсмертних, яким буде що розповісти важливого і видатного тим, хто живитиме хаос після нас.

Схоже, що саме в культурі, а точніше в мистецтві, можна знайти це цілком реальне, як мені здається, безсмертя. Кругом же ходить туди-сюди маса цілком живих на перший погляд людей, але коли вони помирають - не лишається нічого крім короткої пам'яті першого кола родичів, якщо вони є. А за сто років геть нічого. Ні емоції, ні інформації, ні смислу, ні досвіду. Тому фіксація в культурі - амбітна задача, а тут крім таланту потрібне нахабство і везіння.

Поети, архітектори, філософи, скульптори, живописці, з недавніх пір ще й композитори і діджеї (жарт).

Ха! Альтаміра! От хто насправді перший безсмертний людства. Безіменний художник Альтаміри сказав своє слово як не дивно пензлем не менше 17000 років тому, а воно й досі лунає і знаходить відгук у наших душах. Він тупо базарить до нас, пацани!

Це круто, чуваки і чувіхи. Реально круто.

Оригінал