Украина и Эстония по-разному усвоили сложные исторические уроки

Хочу вам коротко розповісти про ефективний досвід боротьби Естонії з "русским миром" та всякими російськими скрєпами. Поїхав вивчати досвід роботи якісного і безкоштовного міського громадського транспорту в столиці Естонії Таллінні, а в результаті не можу оминути історичних паралелей між нашими країнами.

Естонія як і Україна мають схожу складну історію перебування у складі Російської імперії. Приблизно в один час у 1917 році розпочали відродження своєї державності, а після більшовицького перевороту та їхнього наступу на національні рухи проголосили свою незалежність. Українська Народна Республіка 22 січня 1918-го, а естонці 24 лютого 1918-го.

Однак, нам вдалось проголосити незалежність, але не вдалось її утвердити в 1918-1921 роках. Естонцям вдалось це зробити і їхня незалежність протривала до літа 1940-го, до часу радянської окупації на початку Другої світової війни. Цих 22 роки міжвоєнної незалежності відіграють важливу роль для Естонії. В кінці 1980-х українці і естонці почнуть втікати з тоталітарної радянської держави. У серпні 1991 року ми проголосимо свою незалежність, а естонці - відновлять.

Зараз Україна та Естонія - дві незалежні держави з потужними національними рухами. Дві держави, які досі знаходяться під сильним російським тиском. Дві держави, які по-різному засвоїли складні історичні уроки для подолання тоталітарної спадщини.

Україну, на жаль, під впливом сильної проросійської агентури в політиці втягнули у не свою гру - "мы же братья". Як наслідок - окупація і вторгнення російських військ на територію вже незалежної України, анексія Росією українського Криму.

Натомість вся Естонія і кожен естонець завжди сприймали Росію як окупантів і добре вивчили інструменти її впливу. А саме - питання мови та маніпуляції історичними фактами.

Естонія одразу обрала європейський курс розвитку і зараз є членом ЄС та НАТО. В Естонії немає "50 відтінків сірого", а є чорне або біле щодо історичних і мовних питань, які прямо стосуються захисту національних інтересів Естонії.

В Естонії (як і в Україні) проживає багато етнічних росіян. Вони користуються в побуті лише російською мовою, погано або взагалі не знають естонську. І дуже мало розмовляють естонською. Я просто пройшовся різдвяним ярмарком в історичному центрі Таллінна, таке враження, що в Москву приїхав - стільки росіян.

Але! Багато росіян, які народились в Естонії і все життя там живуть - не є громадянами Естонії і мають лише російські паспорти.

Причина в тому, щоб отримати громадянство Естонії ти повинен:

- знати державну естонську мову. І не на побутовому рівні, а здати іспит;

- здати екзамен на знання Конституції Естонії та історії Естонії.

Не мільйони і політичні впливи допомагають отримати громадянство Естонії, а знання державної мови, Конституції та історії цієї держави.

І ось тут починається "непреодолимая" проблема для власників російськомовної щелепи і носіїв "русских скреп". Більшість росіян, які народились в Естонії, навіть не намагались вчити мову держави (естонську), у якій живуть.

"А зачем нам. Здесь и так все понимают русский", - говорить подружжя, відповідаючи на моє питання чому вони все життя живуть в Естонії і не мають громадянства цієї держави. Його батьки переїхали в Естонію під час Олімпіади'80 і він пішов там в перший клас, вона - взагалі народилась в Естонії. Їхні діти народились в Естонії. І вони не збираються вчити естонську.

Остаточно мене добили тим, що виявляється здавати іспит з історії для отримання громадянства цим росіянам "не позволяют принципы". І знаєте які?! Виявляється естонці чітко вимагають під час іспиту з історії сказати, що Росія окупувала (не визволила!) Естонію. А носіям "русского мира" заважають це сказати їхні "принципы"!

Це поломка на генетичному рівні, не інакше! Москаль – він і в Африці москаль.

В Естонії є лише одна державна мова – естонська. Всі інші, в тому числі мови національних менших – це іноземні мови. Самі естонці добре знають російську (щоб знати мову ворогів?), але на побутовому рівні і на роботі користуються естонською. Ви не зустрінете естонця, який говорить щоденно в побуті російською мовою. І тим більше ви ніколи не зустрінете такого поняття як "російськомовний патріот Естонії" як виправдання небажанню знати/ користуватись державною естонською мовою.

Ось так, дорогі друзі, естонці разом з обов'язковою вимогою знання державної мови і визначенням "Росія-окупант" одним махом відсікають носіїв "русского мира". Відсікають від займання будь-яких управлінських посад як на державному, так і на місцевому рівнях. Саме тому росіяни, будучи найчисельнішою нацменшиною в Естонії, мають менше можливостей для кар'єрного росту. Бо не бажають знати естонську і здавати іспит з історії країни, в якій вони живуть.

Вам це нічого не нагадує? Ніяких паралелей з Україною?

Росія під виглядом захисту російськомовного населення ввела війська в Україну. А ми, українці, лишень весною цього року в парламенті ухвалили закон про державну українську мову. Досі в парламенті "російськомовні щелепи" не можуть нормально говорити державною мовою і просувають інтереси Росії-окупанта. Та що там… Ще пару років тому Львів проводив акцію "Львов говорит по-русски". А сьогодні розбираємось за що ж насправді звільнили вчительку української мови в приватній львівській школі: за скаргою російськомовних батьків чи за поламану годівничку?

Українці, нам теж раз і назавжди треба зрозуміти, що толерантність може бути і на межі з втратою незалежності… Можливо час впровадити на отримання українського громадянства (а ще краще провести підтвердження українського громадянства) іспит із запитаннями: "чий Крим?", "хто здійснив військове вторгнення в Україну в 2014 році?", "хто окупував Луганську і Донецьку області України?", "яка війна ведеться на території України з 2014 року?"

Игорь Васюник, для Gazeta.ua