До каких пор казацкий миф будет доминировать над нашей историей?

Магнаты защищали украинцев от татар. А есть ли в их честь где-то какая-то улица?

Все, що відбувається зараз в Україні – це наш тяжкий історичний спадок, в якому перемогла не ідеологія аристократії, як це сталося в західних країнах, а ідеологія посполитих та козаків.

Непереборне махновство сидить у душі зазбручанського українця, і з цим годі боротися, бо воно завше вилізе як Пилип з конопель і дасть себе відчути. Ця частина українців ненавидить будь-яку владу. І так було завжди, - пише Юрій Винничук для видання "Збруч".

Про те, що присутність вулиці Максима Кривоноса у Львові ганьбить саме місто і його історичну пам'ять, я писав і давніше. Але посполитий люд не переконаєш. Ще 22 жовтня 1998 року газета "За Вільну Україну" обурювалася тим, що я негативно висловився про пам'ятник Кривоносу на Високому Замку. Пам'ятника й досі нема, але є пам'ятний знак.

Людина, яка захопила замок, який обороняли не тільки поляки, але й українці, і яка всіх там порубала, не може заслуговувати на пам'ять нащадків тих порубаних львів'ян

Я не знаю, чи в світі є десь іще аналоги такого маразму, щоб увічнювали пам'ять якогось руйнівника. Людина, яка захопила замок, який обороняли не тільки поляки, але й українці, і яка всіх там порубала, не може заслуговувати на пам'ять нащадків тих порубаних львів'ян.

А однак примітивістське мислення, заражене соціалістичними догмами Михайла Грушевського – який бачив, як і Лєнін, лише народ рушійною силою – далося взнаки. Тому й Івано-Франківську не повернуть ім'я його засновника Станіслава Ревери Потоцького, бо вважається, що то польський шляхтич. Хоча він викупив землі, на яких розташоване місто, для спорудження фортеці проти набігів кримських татар. А кого мала оберігати та фортеця, як не місцевих жителів?

Козацтво давно перетворилося на міф. Зі школи ми знаємо, що козаки були щитом, який обороняв нас від татар і турків. Але в школі не розповідають про те, що було до козацтва. Хто нас тоді обороняв?

Обороняли нас якраз магнати – ті, кого ми тепер нарікаємо польськими шляхтичами

А обороняли нас якраз магнати – ті, кого ми тепер нарікаємо польськими шляхтичами. Обороняли не лише від татар, але й від розбійників, таких, як Андрій Боруля, якого прозвали Мухою. Він підняв повстання в 1490 році на Покутті.

Повстання Мухи описують як визвольне повстання селян проти шляхти, воно відображене в художній літературі й живописі. Однак відображене брехливо, бо проти повстанців виступила не тільки польська шляхта, а й українська.

Але важлива інша річ: хто інспірував це повстання. Гадаєте, прості селяни зібралися й вирішили повстати? Ні. Це як у випадку з "національними дружинами" – натхненником цих заворушень стали зовнішні вороги. У цьому випадку – молдовський господар Штефан, який прагнув захопити Покуття і Галичину.

Ці прагнення молдован не канули в Лету. Ви думаєте, що тільки румуни марять про велику Румунію і малюють Буковину барвами румунської землі на мапах? Ні, молдовани теж. Молдовський письменник Іон Друце, якому зараз 90 років, з яким товаришували українські письменники, і чиї п'єси ставили навіть у Львові, заявив, що неправомірно було віддати Україні Ізмаїл і тим перекрити вихід Молдови до Чорного моря. Та, виявляється, це ще не все: від Молдови також незаконно забрали ще й Буковину і Чернівці, бо ці місцевості етнічно тяжіють до молдован.

Ви думаєте, що тільки румуни марять про велику Румунію і малюють Буковину барвами румунської землі на мапах? Ні, молдовани теж

При цьому він чомусь не згадав про українські села в Молдові, котрі не мають ані українських шкіл, ані газет, ані радіо і телебачення – тобто всього того, що мають молдовани в Україні. Правда, з доволі дивними, як на молдован, українськими прізвищами. Недавно в Чернівцях ми з Андрієм Курковим зазнайомилися з юною молдованкою на прізвище... П'ятихатченко. Вочевидь, нащадок козаків за Дунаєм.

Та повернімося до наших магнатів. Бо коли ще не було козаків, то саме вони боронили українців від татар. Громили їх з успіхом Костянтин Острозький, Микола Каменецький і Михайло Вишневецький, зокрема 28 квітня 1512 року розбили двадцятитисячне татарське військо в битві під Лопушним (біля Вишнівця) у 1512 році і звільнили 16000 бранців. І бранцями цими були не поляки, а українці.

Не менш успішно громив татар і Ян Каменецький. У 1508 році після нападу буджацьких татар на Волинь, маючи лише 500 вершників, об'єднався з загонами братів Сангушків – Романа та Андрія – і вирушив доганяти татар "Чорним шляхом". Догнав їх під Красиловом. Було вбито коло 2000 нападників.

Такі ж подвиги здійснили подільський воєвода Станіслав Лянцкоронський, Остафій Дашкевич і Предслав Лянцкоронський, Якуб Сецегіньовський, Бернард Претвич ("За пана Претвіца – вольна од татар ґраніца") – за всіма ними по кілька перемог над загарбниками.

Не варто забувати й перемоги на Поділлі військ Требницького, Миколи, Олександра і Прокопія Сенявських. То були битви під Кам'янцем, Теребовлею, Підгайцями, Меджибожем і в багатьох інших менш важливих місцях, як згадує про це дипломат і творець оригінального шифру Блез де Віжинер (1523–1596) в 1573 році. Зокрема про Миколу Сенявського, воєводу руського, він пише: "Під проводом цього князя війська не зазнали жодної поразки, а мали лише перемоги й зупинили набіги та завоювання здирницьких і зголоднілих варварів, призвичаєних, як кажуть, шукати свою здобич тільки через жарке полум'я".

Не забували при цьому наші магнати й боронитися проти експансії молдован та волохів. Якби не вони, Буковина, Покуття і частина Галичини були б для нас втраченими.

Магнати також колонізували задніпров'я, засновували там міста, села й слободи і будували не костели, а церкви

Магнати також колонізували задніпров'я, засновували там міста, села й слободи і будували не костели, а церкви.

А є на їхню честь десь якась вуличка? Бодай маленька, зачухана, сліпа вуличка?

Нема і не буде, доки козацький міф буде домінувати над всією нашою історією.

Писав Винничук, нащадок винників, себто козаків, що втекли на Січ від провини, а по матері Сапіга, нащадок князів Священної Римської імперії anno Domini 2019.

Перепечатывается с разрешения издания "Збруч"

Если вы заметили ошибку в тексте, выделите ее мышкой и нажмите комбинацию клавиш Alt+A
Комментировать
Поделиться:

Комментарии

1

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Наші автори
Остап Украинец Писатель, переводчик
Максим Кияк Эксперт Совета внешней политики "Украинская призма"
Тарас Чмут Председатель правления "Украинского милитарного центра"
Надежда Романенко Руководитель проекта по дезинфомониторингу Texty.org.ua
Тарас Антипович Писатель, сценарист
Погода