Я хотів би розмовляти тією мовою, що й моя баба, хоч то й неможливо, бо вона належала до іншого світу, що вже за її життя зник, від нього тільки дещо зосталося в уламках фразеології, часом екзотичної. Дуже люблю одну бабину примовку, хоч про неї непросто розказати, бо доведеться розбавляти ту фразу нинішньою мовою, й це вийде як чай другої заварки. Спробую написати її окремо. Вона звучала так:
— Надійся з чорта солодкого мняса!
Говорилося це здебільшого про хлопців, моїх ровесників, що робили якусь шкоду. Але при тім малися на увазі не тільки ці хлопці, а й їхні батьки й діди, яких баба добре знала в їхньому хлоп'ячому віці, і вони вже тоді грішили так, що від їхнього нащадка не можна було сподіватися нічого путнього.
У баби солодке — все, що добре на смак
У тій фразі все заворожувало, якщо знати бабину мову. Ну от — солодке мнясо. У баби солодке — все, що добре на смак, як-от борщ, хоч він насправді міг бути гостро-пекучий, із перцем. Але ж тут, хоч-не-хоч, ішлося про тіло тих хлопців, про яких це сказано. А я ж знав на дотик кожен їхній мускул, бо ми часто билися чи боролися й відчували один одного тілами, і я міг би сказати, що на смак ті хлопці більше солоні, а не солодкі. Але бабина примовка була старша за мій досвід. Можливо, вона прийшла з тих туманних часів, коли це ще не було метафорою, й кожне слово означало тільки те, що сказано. Але ж якщо мнясо не було метафорою, то й чорт також не був метафорою, і хтось колись справді знав, який він на смак. Цей здогад підтверджує ще одна фраза. Баба могла сказати про когось: "Любується, як чорт козеням!". Ніби нічого такого, малі козенята таки гарні, крім того, він любується, бо вони схожі на нього. Але цю фразу так просто не придумаєш, і хто її колись перший сказав, то мусив бути очевидець — той, хто справді бачив.
7 
1
Комментарии
12Пам'ятаю, в нашому селі як нікого не було в дома ложили на поріг палку і ніяких замків.
Мені про таке бабуся теж розповідала. А я ще здивовано запитала:"А якщо хтось зайде?"- "А навіщо заходити, вдома ж нікого нема, всі на полі."
Чомусь чортів тоді часто згадували.
Моя бабуся, коли була незадоволена, як була виконана робота, казала:"Та щоб твого чорт лисого батька так робив!" Я малою нічого не могла зрозуміти: хто кого робить, чому батько лисий і до чого тут чорт?
Запитуе малий синок батька:
-Тату, а що таке "iдiот?"
-Та це, синку, такий же чоловiк, як оце ми з тобою
У нашого дідуся в лексиконі не було слова - дурень, він, на таких (на його думку) людей казав: умственно ущербні; а мені уявлялась голова тієї людини, з надщербнутим як у бабиного глечика місцем десь під волоссям
)
а моя бабуся казала на януковича - отаке "г". саме "г", бо повністю було б негарно. вона навіть і близько уявити не могла, що слово "гамно" це дуже дуже ніжне слівце для такої персони.
В мене подібна історія. Моя бабця казала, що як же після таких слів святий хліб класти до рота.
Не зрозумiло також, чому, чому в наших селах (та ж Богуславщина) западенцiв-а вони влiтку завжди приiзджали на заробiтки в колгоспи( в основному працювали скиртувальниками)- називали " когутами"? Чи тому, що на капелюхах носили пiр"iни? А когут-це пiвень.
А ще мя покiйна аба Олена, коли лаялась на курей, якi греблися на городii:"От бiсовоi вiри катилики.А щоб ви повиздихали!". Тут вона чомусь мала на увазi католикiв.
чоловікова тітка на курей кричала "ти, мазепо!" - що мене дивувало, вона західнячка.
I що ж тут дивного? В нас в селi всi старi говорять "мнясо", а не " м"ясо". А на мicто Богуслав (це моя батькiвщина) говорять "Буслав"я".Наприклад ,запитуе одна тiтка другу: "Куди, Прiсько, iздила?" "Та в Буслав"я, на базар" , i т.д.
дуже влучно підмічено, здається в таких ось невловимих цікавинках і живе душа народу