У 2013 році Україна та світ вшановують 80-ті роковини Голодомору в Україні. У День пам'яті жертв Голодомору 23 листопада відбудуться Всеукраїнські скорботні заходи. У Києві о 14-й годині від метро Арсенальна розпочнеться спільна хода до Національного меморіалу Голодомору. Надвечір цього дня — о 16-й годині — українців закликають запалити свічку пам'яті. У День пам'яті жалобні заходи пройдуть у Києві, в містах та селах України, а також 32 країнах світу.

Янукович доручив прискорити будівництво у місті Вашингтон (США) пам'ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років. Проте в указі Президента про вшанування пам'яті жертв Голодомору термін "геноцид" не вживається. А раніше зі шкільної програми були вилучені романи "Жовтий князь" Василя Барки й "Марія" Уласа Самчука, які розповідають про трагедію Голодомору. Українське суспільство та влада живуть, наче у різних вимірах.

Україна була однією із найбільших республік в Радянському Союзі. А висока національна свідомість українців, які лише нещодавно втратили незалежність, становила одну із найбільших загроз існуванню СРСР. Відтак Голодомор обрано зброєю для придушення українського національного руху. Щоб досягнути своєї мети, режим не лише пішов на вбивство селянства голодом, перед тим піддано жорстоким репресіям українську національну церкву та еліту.

Важко сказати, хто був цільовою жертвою окупантів: селяни, українці чи громадяни УРСР. Не так легко розділити соціальний, етнічний та громадянський пласти. Влада, знищуючи українських селян, знищувала українство.

Природнім було те, що частина окупованого населення почала співпрацювати із радянською владою, насамперед, щоби врятувати себе та свої сім'ї. Було багато українців, які займалися конфіскацією продовольства і виживали за рахунок відсотків за конфісковане. Тут можна вбачати певну вину, але ці люди б так не чинили, якби тоталітарний режим не створив нестерпні умови.

Голодомор — це трагедія нашого суспільства, тому складно "не політизувати" тему. Впевнений, що з часом вона таки належатиме історії, але ми повинні зрозуміти — ця трагедія загальнонаціональних масштабів мала і має вплив на сучасність. Саме тому політичні дискусії триватимуть ще довго. Значення Голодомору і ставлення до нього політичних сил декларує не лише українське минуле, але і майбутнє. Саме тому політики намагаються або засудити геноцид як злочин, який не повинен повторитися, або заперечити факт існування Голодомору чи виправдати його.

Саме суспільство не забуло про трагедію і приділяє увагу цій темі. За останні роки рівень обізнаності зріс, хоч залишається недостатнім. Ми знаходимось лише на початку цього шляху: й історикам, і педагогам, і журналістам важливо ще дуже багато зробити, аби донести громаді інформацію про Голодомор.

Щодо поведінки двох останніх президентів: Віктора Ющенка та Віктора Януковича, то перший, дійсно, приділяв значну увагу цій темі. Було багато проведено досліджень, відкрито архівні документи, засуджено виконавців злочину: за короткий період Ющенко намагався наздогнати втрачене і незроблене за попередні роки незалежності. А Януковича Голодомор, як і українська історія, не цікавить. Хіба становить так би мовити "комерційний інтерес": тема Голодомору може бути розмінною монетою в торгах зі спільниками. Глава держави сподівається, що може обміняти пам'ять на певні знижки в Росії, а від суті трагедії, її масштабів та значення він далекий. Втім, під громадським тиском Янукович змушений дещо змінювати свою позицію: цьогоріч вперше видав указ про вшанування на державному рівні пам'яті жертв Голодомору.

×