Погіршення здоров'я глави Української православної церкви Московського патріархату митрополита Володимира (Сабодана) актуалізувало питання переємності влади в церковній інституції.
Протягом майже двох десятиліть митрополит Володимир очолює найчисельнішу в православному світі Автономну церкву, котра нині перебуває в юрисдикції Російської православної церкви.
Для патріарха Кирила (Гундяєва) – це один із викликів. У випадку обрання митрополита Київського і всієї України йому вкрай необхідно просунути свого кандидата, котрий не лише не вимагатиме автокефалії, але й з часом відмовиться від тих прав автономії, що нині визначають статус Київської митрополії.
Останні візити Кирила у східний та західний регіони України мали, передовсім, за мету вивчити настрої єпископату, духовенства і вірних, повернути авторитет московського патріарха як першоієрарха, затінивши постать митрополита Володимира. Якщо на Слобожанщині російського патріарха вітало кілька тисяч людей на чолі із кількома місцевими єпископами, то на Буковині на обличчях місцевих українських архієреїв чітко проглядалось здивування й напруження.
Анонсовані десятки тисяч прочан із усього краю та з-за кордону втілились лише у кілька тисяч вірян.
Під час трансляції патріаршої служби із новоосвяченого собору через недогляд телеоператора було видно, що храм заповнений лише на дві третини. Ажіотажу з приводу приїзду глави РПЦ не спостерігалось. Зрештою, на Буковині протестанти, прихожани УПЦ КП, греко-католики та католики за кількістю громад помітно переважають УПЦ МП.
Дисонанс вніс і факт відзначення патріархом Кирилом російськими церковними орденами фундаторів будівництва Свято-Троїцького собору Свято-Вознесенського монастиря в селі Банчени Герцаївського району Чернівецької області. Адже Українська православна церква Московського патріархату має власні нагороди.
Отже, Кирило (Гундяєв) намагається повернути контроль за Українською церквою і позбавити її прав, необачно наданих у 90-х рр. через загрозу автокефалії. Іронія долі – митрополита Володимира у 1992 р. відрядили в Україну на противагу митрополиту Філарету для утримання українського православ'я. Тоді вдалось обрати Володимира (Сабодана) главою Київської митрополії, а прагнення українців у церковній ділянці вгамувати наданням автономії.
Місце, яке відвела Москва митрополиту Володимиру у російських церковних геополітичних планах, продемонстрував Помісний собор РПЦ, котрий обирав нового московського патріарха після смерті Олексія (Рідігера). Найавторитетніший і досвідчений архієрей митрополит Володимир не зміг конкурувати із ставлеником Кремля. Українець ніколи не стане московським патріархом, незважаючи на усі заслуги.
Нині ж курс митрополита Володимира не влаштовує Москву. Він став надто самодостатнім.
в України у свій час дозволив митрополиту Володимиру розділити області на дві єпархії, призначивши на вакантні своїх ставлеників. Крім того в складі єпископату УПЦ МП є низка архієреїв, котрі на початку 90-х рр. виступали за автокефалію або були єпископами УАПЦ,
Отже, у випадку проведення виборів нового київського митрополита московському патріарху доведеться докласти значних зусиль для просування потрібного кандидата. Єпископат УПЦ вже відчув і засвоїв переваги самоуправління. Повернути ситуацію назад – завдання складне і майже неможливе. Патріарх Кирило може розраховувати на підтримку лише кількох одіозних постатей – єпископів УПЦ.
2 
1
Комментарии
24