Випити я не проти. Але не терплю алкоголіків. Хоч сама їх і створюю. Карма така чи що — всі мужчини біля мене спиваються. Я, звісно, переживаю, умовляю, повчаю, кричу й виганяю з дому. Вони йдуть. А відповідальність лишається.
Ось знову запій. Принюхування, підозри. Він їде до мами. Відомий варіант. О пів на другу ночі мене будить телефон:
— Твій уже дома?
Це не свекруха, а знайомий із сусідньої вулиці. Теж полюбляє оковиту. Але вже розлучений. Кажу, що чоловіка вигнано на виправний термін до батьків.
— Та ми його годину як за горілкою послали. Де він? Дай телефон батьків! — наполягає сусід. І тут на тім кінці дроту чується радісне "О!". І далі:
— Я їздив до медиків. Ось, дали. Сказали: перед тим як вводити, треба розбавити, бо розірвати може.
Я зрозуміла: сусід підсів на наркоту. Знаю, що наркомани зістрибують з голки на стакан. Отже, алкаші стрибають навпаки. Ніч не сплю. Треба рятувати! Вранці телефоную сусідові. Питаю, що було вчора.
Твій клізму приніс, а гроші давали на горілку
— А що? Твій клізму приніс, а гроші давали на горілку! А тепер спить, зараза!
Мені все ясно. Щоб не колоти вени, він вводить наркотик через анус. Краще б пив! Ну, буду лікувати. Та спершу треба заманити його додому. Заманила. Коли спав, оглянула вени — чисті. Опівночі він прокинувся. І я зізналася, що все знаю, в біді не покину, з голки (з клізми) зніму. Зависла гнітюча мовчанка. Потім покаяння: він не наркоман, а лише друг алкоголіка. У того, з сусідньої вулиці, проблеми зі шлунком. Харчується він з Макдональдза і от — запор! Отож вони випили, поговорили по-чоловічому, й мій узявся вирішити проблему. Вночі об"їхав кілька аптек і дістав клізму з марганцівкою.
Подробиці подальшої процедури я не розпитувала.
1 
1
Комментарии
1