Невчасно померла

– Від цього курсу в мене голова йде кругом. Щодня переписуємо цінники. Вже третій тиждень затримуюся на роботі до 11-ї вечора. От хіба не простіше позначити все в доларах? І хай собі рахують, хто що хоче купити, – жаліється подруга Катерина. Вона працює товарознавцем у магазині побутової техніки.

– Можна. Але ж зарплатню отримуємо в гривні. І її ніхто не піднімав, – відказую. – Та ще й курс змінюється два-три рази на день. Перед покупкою прального порошку чи шампуню доведеться бігати в обмінник – подивитися на курс.

За день потрапила до лікарні. На прийомі в гінеколога, як завжди, в картку кладу 50 грн за послуги. Він довго щось пише, а потім знаходить купюру. Розглядає її під лампою. Кладе назад.

– Тариф змінився, – каже. – Тепер, якщо хочете подякувати лікарю, треба класти долари. В гінеколога – п'ять, у терапев­та – три. Медсестра за свої послуги бере долар.

Дорогою до аптеки прикидаю, що послуги лікаря подорожчали майже утричі. Купую ліки і скаржуся подрузі:

– З такими новинами до вечора не дотягну.

– Не здумай вмирати. У них тарифи ще гірші. В жовтні хоронили бабцю, то обійшлося в 10 тисяч гривень. У лютому та ж контора за похорон сусідки взяла майже 20 тисяч. Натякнули, що дорого. Ті лиш руками розвели – невчасно померла.

×