"Хе-хе. Перевожу текстик студентки польки из Кракова на тему языковой ситуации в Украине", - написал работник Института массовой информации Роман Кабачий.
"Все супер ... а вчера я объясняла двум немкам из моей комнаты, что существует нечто похожее на украинский язык ... Несмотря на пребывание в Украине около года (учитывая какой-то обмен студентами) и знание русского языка на уровне В2, были удивлены, что есть и такой язык. Были две недели во Львове, но думали, что там какой-то иной диалект. Я очень извиняюсь, но если когда-то еще какой-то Украинец приедет на Вавель [королевский замок в Кракове] и начнет говорить на тему, что нет экскурсий по-украински, то внезапная кровь меня зальет. В вашей стране тоже нет!!! Изменения начинаем от себя, а не от соседа!!! А тогда и сосед поймет, что изменения имеют смысл!!!
п.с. - Язык имеет большее значение, чем вид полицейских, а чтобы узнать, какой телеканал подает российскую пропаганду, надо его сначала отличить от украинского канала (а это легче всего сделать с помощью языка)!!!", - замечает полячка в переводе Кабачия.
6 
1
Комментарии
8Гм…Якби щирість абсолютною більшістю з нас цінувалася більше,ніж щире золото,то не в декого б почалися корчі,а їх би усіх покорчило, і ми не переймалися б тим,що нам бракує аналогу російського слова ''вор''
Друже!Схоластика – не мій козир
Я завжди щирий – пишу,як і думаю!Інколи у мене можна знайти протиріччя між тим,що я писав колись,і як я думаю зараз.Але ж людина – жива істота,а не запрограмований робот! Тому її бачення сьогодення може змінюватися в залежності від зміни дійових осіб,що мають вплив на сьогодення.Звичайно,якщо сьогоднішнє бачення не різниться кардинально від вчорашнього… Інакше – це вже ''флюгерство''…
З другою половиною Вашого коментаря абсолютно згоден.А на першу – відповів нижче
…Як приємно було чути від мого суржикомовного оточення,коли мене всі вони називали щирим українцем! Я принципово не вживав російської,більше того,волюнтариським рішенням провів насильницьку українізацію свого колективу,де мені пощасливилось бути керівником.До їхньої честі,ніхто з-понад 30-ти людей з вищою та середньою спеціальною освітою не сприйняв це в багнети(1985-й рік),а одностайно,за одним лише винятком!,підтримали моє нововведення.
Звичайно,мовних казусів вистачало,але з яким задоволенням вони опановували діловодство українською! ''На жаль'',до рангу ''запеклого'' в їхньому розумінні я не дотягував,бо - з ''Западної''.А там всі - ''бандери'' і всі ''балакають по-бандерівськи''.Мені своїм правом так називатися ''не поступився'' корінний степовик,наш колега з обласного центру - він, ще задовго до моєї появи серед цих фантастично чудових,щирих і відвертих людей, скрізь послуговувався лише материнською мовою,навіть тоді,коли їздив у відрядження до Москви.Саме за це його й назвали запеклим українцем.
Що ж до того,що я назвав наших інтернет-колег ''запеклими'' українцями,то я й справді це слово вжив з іронією – нині,коли тебе не викликають в КГБ за те,що на державній службі ти користуєшся своєю рідною,я не зовсім розумію тих,хто пише полум'яні коментарі на захист своєї мови – ворожою і,водночас,вимагає від влади українізації.Погодьтеся,що трохи нелогічно.Тому,я не вважаю,що шкідливо починати із себе…Шкідливо – НЕ починати…
Гм…Власне,ця полька має рацію.Шкода,що не всі цього розуміють в Україні.Навіть ''запеклі'' українці свої коментарі на різноманітних сайтах переважно пишуть на общєпонятном…Якась трохи викривлена ''боротьба'' у них виходить за Україну та її цінності…