1. "Хрестоносці" Александра Форда
У дитинстві весь наш двір подивився цей польський фільм. Наслідками було зірване з усіх дахів Жовтневої лікарні, ми жили поряд, покрівельне залізо, з якого ми робили лицарські обладунки, і кривава війна із сусіднім двором, що тривала декілька років. Вона була із серйозними травмами, з полоненими, трофеями, перемогами, поразками і славою.
2. "Хороший, поганий, злий" Серджіо Леоне
Блискучу відстороненість цього фільму відтіняє зворушливий епізод із мостом. Світло і тінь від цього стають тільки контрастнішими. Немає ні абсолютного зла, ні абсолютного добра, а є пилюка, смерть, сонце, гроші і справжні хлопці.
3. "Сатирикон" Федеріко Фелліні
Літературна основа фільму - однойменний твір римського поета Петронія. На початку стрічки двоє головних героїв сперечаються між собою, хто буде спати з красивим хлопчиком - їхнім третім другом. Під час сварки з'ясовується, що в одного з них не стоїть, і дві третини фільму присвячені пошукам засобів вирішення цієї проблеми. Три наших герої проходять крізь спокуси, щоб наприкінці картини дізнатися разом із нами, що їсти трупи, хоча б заради грошей і примарних почестей - не є достойною метою життя. Фільм підкреслює, що краще не піддаватися меркантильному пориву споживати мертві істини - (навіть заради добробуту), а віддавшись стихії живого пізнання світу, знайти в ньому себе. Це яскраве і брутальне кіно, як на мене, проникає в саму суть античної естетики - естетики людей, вільних від табу, що притаманні сучасному світу, світу середнього класу.
4. "Входить Дракон" із Брюсом Лі
Усі фільми про східні єдиноборства скроєні за єдиним шаблоном, і здебільшого нудні й нецікаві. Виняток - картини Куросави і чотири стрічки з Брюсом Лі. У них є нескладні, зовні ефектні циркові трюки, а розуміння основ усіх східних бойових мистецтв - дзен-буддизму й даосизму. Брюс Лі ніколи не демонструє своїх фізичних можливостей там, де це не потрібно. Кожен його бій відрізняється від попереднього, і є ілюстрацією окремого філософського постулату. В одній ситуації він діє просто, а там, де це треба - складно. Таким чином, у нас складається враження реального бою, а не циркового шоу.
5. "Кримінальне чтиво" Квентіна Тарантіно
У фільмі не має жодного слабкого місця, жодної шпаринки, куди можна було б встромити своє "але". Подобається все, а улюблене місце - мабуть, те, де Марселос та герой Брюса Вілліса потрапляють у пастку статевих маніяків.
6. "Затемнення" Мікеланджело Антоніоні
У фільмі немає ані історії, ані красивих пейзажів, ані пригод, ані сексу. Автор із підкресленим цинізмом примудряється знімати в Римі райони, подібні до нашої Дарниці. Але чомусь бісової сили поезія сочиться з усієї цієї сірятини, із повсякденного борсання цілком пересічних людей. Майстерність режисера незбагненна. Ален Делон і Моніка Вітті щосили намагаються бути схожими на звичайних людей. Не можу собі пояснити, чому люблю дивитися це кіно.
7. "Чапаєв" братів Васильєвих
Чудовий зразок справжнього міфологічного кіно, що дивним чином поєднує його з кіно американським - теж наскрізь міфологічним. Саме цей фільм породив незліченні анекдоти про Васілія Івановіча, Пєтьку й Анку. Після цієї стрічки неважливо, яким був насправді Василь Іванович, і чи існував він узагалі. Тут суттєвим є те, що подій, показаних у фільмі, або взагалі не було, або вони відбувалися зовсім не так. Поезія в чистому вигляді.
8. "Нічний портьє" Ліліани Кавані
Це мій улюблений фільм про стосунки чоловіка й жінки. Тут відчуваєш запах античної трагедії, Шекспіра і всього справжнього, - а не якісь там сюсі-пусі. Тема взагалі слизька і тут дуже важко зробити щось справді таке, щоб не тхнуло дешевим милом.
9. "Зелений вогонь кози" Анатолія Матешка
Це був мій перший і останній досвід зйомок у кіно. Я грав там дві ролі: гауптштурмфюрера СС та плейбоя з гуртожитку. Перший розстрілював учителів середньої школи, а другий зваблював дівчину актора Володимира Машкова. Епізод із німцями Толя цинічно вирізав - пояснив це тим, що він вийшов кращим за весь фільм. А плейбой із гуртожитку лишився і навіть бився з Машковим через дівчину, за що отримав від неї пляшкою по голові.
10. "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова
Кращий український фільм. Особливо тут думати нічого, бо немає з чого обирати.
5 
1
Комментарии